Я вийшла заміж доволі пізно – у 29 років. До того всі мої романтичні стосунки зазнавали невдачі. У якійсь момент мені навіть почало здаватися, що більше не зможу довіряти чоловікам, а потім зустріла його. Пройшло 5 років нашого подружнього життя і давно забуте відчуття недовіри знову до мене повернулося.
Все почалося понад рік тому. Петро змінив місце роботи, де працює в основному жіночий колектив. Попрацювавши десь з місяці три, він став все частіше затримуватися на роботі. На запах жіночих парфумів, або волосся я не реагувала, – пам’ятаємо про велику кількість жінок у його компанії. Проте після корпоративну на його білій сорочці залишився слід червоної помади, – як банально, правда? Чоловік став сміятися та все заперечувати, мовляв, всі гуляли, веселились і пили, – ось і притулилась одна із співробітниць, напевно. Чомусь я не могла так просто повірити всім його словам.
За іронією долі, у фітнес-клубі, який я відвідую, познайомилася із милою дівчиною, ми зразу знайти спільну мову. Почали разом проводити багато часу, ходити на шопінг та ресторани. Одного дня вона запросила до себе у гості, на фірмовий дієтичний чізкейк. У чому іронія? Вона працювала у тій же компанії, що і Петро, секретаркою.
Коли я прийшла до неї, побачила на столі дуже знайомий предмет – дорогі чоловічі запонки. Взяла їх до рук і побачила гравіювання, яке особисто замовляла для свого коханого.
– Чому у тебе ось так на столі лежать чоловічі дорогі запонки? – вирішила перепитати у нової подруги.
– Ой, та то до мене один галантний чоловік приходив, ось і залишив, напевно забув одягти після нашої пристрасної ночі. Потрібно повернути – почула я у відповідь.
Мені стало так неприємно, я б сказала, навіть огидно. Все склалося в єдиний пазл, помилки бути не могло. Не знаю, як я витримала, щоб не розвернутися і не піти додому у ту ж мить.
Зараз я не знаю, що робити. Збирати речі чи дати шанс коханому все пояснити. Хоча, що це змінить? Він виявився черговим чоловіком, якому я більше не зможу довіряти.
