Я вийшла заміж за чоловіка, який мав сина від першого шлюбу. У мене також залишилася донька від попередніх стосунків. Здавалося, це найкращий сценарій розвитку подій, коли двоє самотніх сердець із дітьми знаходять один одного.
Ми почали жити разом уже після того, як розписалися. Іван придбав невелику ділянку за містом, там збудував двоповерховий будинок, місця вистачало усім. А далі почалося веселе життя двох окремих сімей, які стали одним цілим.
Як виявилося, у нас зовсім різні правила та способи життя. Наприклад, моя Софійка любить прокидатися зранку, а Миколка, син Івана, спить до самого обіду. Через це бувають перепалки, адже донька його постійно пробуджує. Так само, я звикла готувати сніданок на всіх, а мій новий чоловік з сином, на моє здивування, надають перевагу пропускати це етап харчування.
Одного разу, коли Іван був на роботі, я з Софійкою та Миколою пішли разом погуляти у торговий центр. Коли прийшов час розваг, малий не хотів ні на гойдалки, ні на батут, ні морозива. Я справді намагалася його розвеселити. У той день гралася лише моя дочка. Щоб Миколі не було образливо, я пішла у дитячий магазин та придбала йому іграшковий набір машинок, за який мені навіть не подякували.
Прийшовши додому пізно ввечері, син Івана почав плакати та скаржитись чоловікові, який лише повернувся з роботи. Наговорив на мене, мовляв, я розважала лише Софійку, а він стояв поряд. Я була шокована. Іван не став розбиратися та, хоча б, розпитувати мене, як було насправді, а одразу почав скандал.
Відчуваю на мене з дочкою очікує важке життя з таким ставленням. Не знаю, що тепер робити: спробувати налагодити стосунки і з чоловіком, і з Миколкою чи просто зібрати речі, забувши про цей випадок.
