Хочу вам розказати історію, як мій син став справжнім героєм. Його звати Микола, він дворазовий чемпіон із плавання. Напевно саме це врятувало його і ще двох малих дітей у той самий зловісний день.
Миколка саме повертався з однокласниками зі школи, до слова, навчається він уже в 11 класі. Був змушений поспішати, адже починався дощ. Я телефонувала йому декілька разів, аби той чимшвидше був дома і не затримувався десь із друзями. Злива була сильною, із громом та блискавкою. У той момент, як хлопці йшли через міст біля річки, мій син побачив двох маленьких дітей – обидва хлопчаки, років зо 7-8.
Микола розказував, що неподалік була компанія дорослих, і спочатку він подумав, що це їхні діти, але малюки замість того, щоб бути біля них, вирішили скупатися у річці. У таку то погоду! Незабаром течія збила їх з ніг і понесла, що і не дивно, а мій син кинувся тут же на допомогу. Я навіть собі не уявляю, як у думці 16-річного підлітка одразу може виникнути думка стрибати за дітьми у холоду воду із стрімкою течією, в дощ.
Успішно витягнувши їх з води, він викликав швидку та поліцію. Тим часом від мене було уже з десяток пропущених, адже я ж просила не затримуватися. Перетелефонувавши, син повідомив, що довелося трохи змінити плани та врятувати двох хлопчиків із місцевої річки. Ви б бачили мої очі! Яких дітей? Чому він? Не зважаючи на зливу, я кинулася йому на зустріч.
Микола був весь мокрий та тремтів від холоду, проте дуже щасливий завдяки своїй сміливості. До речі, дітей забрала швидка, з ними усе в порядку.
