Ми з чоловіком були приголомшені, коли єдина донька Анжеліка запросила на вечерю свого, як вона нам його відрекомендувала, нареченого Ромео. Роман – чи то репер, чи то неблагонадійний б0сяк, чи просто безхатько…З першого погляду не зрозуміло, але враження було не дуже. Синє волосся, тату на руках та обличчі, дивний одяг, ланцюг на шиї…
– Хелоу консерви, куди винце кинути? — спитав Роман.
– Анжеліко, про що йдеться? – різко спитав чоловік доньку.
Ліка почала сміятися та виправляти хлопця, мовляв, тихіше, не всі тебе розуміють, треба бути трохи вихованішим. Але Роман критику сприйняв нормально.
– Гаразд. Я все зрозумів. Дайте час і буде все ок. Я маю правильно говорити, хоча б для підписників.
Ми перелякались, хай йому грець, про кого йде мова?
Донька пояснила, що Рома відомий репер, блогер та бітмейкер, а “консерви” – це дорослі люди по-молодіжному.
Я все розмірковувала: «Де донька зустріла цього Рому? Вона освічена, інтелігента, працює в консерваторії, викладає академічний вокал. Там всі хлопці геть інші – виховані, стримані. А вона привела це страхіття, яке розмовляє матюками!»
Тут Роман звернувся вже до чоловіка:
– Чуєш, батя, а у вас на хаті айкос фрі?
– Юначе, прошу, звертайся до мене на ім’я та по батькові, будь ласка! – відповів чоловік.
Минуло декілька місяців.
До нас завітала бабуся Романа, яка мешкала у маленькому місті.
Бабця Надія виховувала Рому разом з донькою, коли його покинув батько.
Ось ця Надя мені й говорить:
– Яка ж у вас гарна та порядна родина, Олю! Мій Ромчик у захваті від вас з чоловіком. Дуже сильно вас поважає!
Роман сильно любив нашу Анжеліку, постійно дбав про неї. Той самий брутальний вигляд виявився лише яскравим сценічним образом. В родині хлопець був геть іншим. Це ми зрозуміли тільки з часом. Так, були й гучні вечірки, і концерти, записи треків з поганими словами та незрозумілим сленгом. Але ж все це не тільки заради слави та прихильників, а й заради родини. Його діяльність приносила чималий дохід, який він розумно розподіляв як на родину, так і на власний розвиток.
Дуже скоро Анжеліка народила нам онучку, Роман став щасливим батьком.
Ясна річ, була гучна реперська вечірка, але ми вже потроху стали звикати до нашого унікального зятя.
Мої подруги чекали новин про розлучення доньки, мовляв, вони різні люди. Але таких вістей не буде ніколи. Я задоволена зятем, він дивовижний. На людях – шалений репер, з сережкою у носі, а дома люблячий чоловік та турботливий батько.
Минуло 3 роки.
Молоді живуть, виховують донечку. Ми з чоловіком були на концерті у зятя. Дивлюся на нього, і відчуваю гордість – так, для старшого покоління його творчість не зрозуміла, але ж скільки у нього прихильників серед молоді…
Якось пили вино, а чоловік й каже:
— Рома, покажи, як ти біт пишеш?
— Без базару! Гоу, батя, – сказав наш Ромчик.
Ми засміялися, а хлопці пішли в студію.
