Мені уже 37 років, виховую з чоловіком 17-річну доньку. Стосунки у сім’я були прекрасні, до того моменту, як донька повідомила, що не планує вступати до університету. Я розумію, що зараз така тенденція. По закінченню школи молоді люди не хочуть відразу вступати у заклади вищої освіти, а ще рік займаються самоосвітою, пробують різного виду заробітки, відвідують навчальні курси та платформи. Суть в тому, що моя Соломійка вважає, що освіта їй взагалі не потрібна, а батько ї ще й підтримує.
Мій чоловік сам не закінчував університет, а одразу після школи пішов працювати, потім відкрив свою фірму і зараз володіє чималим бізнесом. Донька хоче піти його шляхом. Ніяк не можу їй пояснити, що таке вдається не кожному і краще завжди підстрахуватися і мати освіту. Тим більше навіть чоловіки часто хочуть дружин із дипломами.
Кожного дня я розмовляю з донькою, що студентські роки — це перехідний етап між школою та дорослим життям. Саме тоді у неї сформується певна самостійність та відповідальність. Я навіть пообіцяла, що Соломія зможе обрати університет та спеціальність, яку захоче, впливати ми з чоловіком на неї не будемо. Здається, навчання просто не для неї, хочу у школі вона отримає хороші оцінки. Не розумію, що трапилося, що дочка більше не хоче отримувати знання. Можливо, причина у юних блогерах, які заробляють ще з підліткових років і тиснуть на сучасних молодих людей?
Нікому не кажучи, я все ж стала відкладати із заробітної плати певну суму на престижний університет, раптом моя дитина передумає, потрібно бути готовим до цього. А то у моїх словах уже була пропозиція вступати закордон.
Знаєте, що трапилося потім? Одного дня, чоловік приходить щасливий і каже, що ми всі їдемо на море! Дочка усміхається, і зовсім не здивована. Виявляється, за гроші, які я відклала Іван купив путівки (заначку від нього я не приховувала). Дочка дізнавшись безпосередньо від батька про мої фінансові плани, намовила його, що краще поїдемо відпочивати за них.
Я була в ярості! Невже їм обом не цікавить, ким виросте Соломія?! Подруги кажуть, що ніякої трагедії немає, якщо Соломія так хоче, – нехай не вступає. Є велика ймовірність, що вона з часом самостійно прийде до того, щоб отримати вищу освіту, а якщо ні – значить так їй буде краще. Головне, – це її амбіції. Я почитала про європейський досвід, що там стають студентами у 20-21 і це нормально, тож поки відкладаю цю тему у далекий ящик і просто почну довіряти й підтримувати свою дитину.
