З Мариною я познайомився в одному зі столичних кафе. Вона тоді відпочивала з подругами. Цю дівчину я примітив одразу. Марина була одягнута в дуже гарну сукню, яка лише підкреслювала її вроду. Подруги просто меркли на фоні.
Того ж дня я запропонував їй піти прогулятись. Потім я запросив її на побачення, і тоді зрозумів, що закохався. Прозустрічались ми тоді пів року. Пізніше дізнався, що родина моєї майбутньої дружини досить заможна. Я ж тоді засмутився, адже хотів зробити їй пропозицію, але як її батьки відреагують на такого бідного зятя?
Батьків у мене не було, лише старенька бабуся. Вона нам нічим не змогла допомогти, тому я рано почав працювати. Зараз робота в мене більше менш пристойна, але все ж не дуже велика заробітна плата…
Але батьки Марини зовсім не були проти мене, навпаки, вони були задоволені, що їхня донька виходить заміж.
Пізніше я зрозумів, чого батьки дружини були такі раді. Як виявилось — Марина дуже ледача. Я цього не помічав, тому що не жив з нею раніше, але потрібно було, щоб дізнатись, яка з неї буде дружина…
Всі хатні обов’язки виконую я, хоча я також працюю. Моя дружина зовсім не вміє готувати, навіть просту яєшню.Марина сидить постійно вдома за переглядом фільмів, або ж розважається з подругами. Роботу вона навіть не думає шукати, каже, що вона створена лише для кохання. На свої забаганки вона постійно просить велику кількість грошей…Але ж у мене їх ледве вистачає…
Коли я вирішив поговорити з батьками Марини, про її поведінку, що б вони мені порадили, то єдине, що вони сказали, було : “Ну це тепер твій тягар, Марина ніколи не хотіла працювати, постійно вимагала з нас грошей, тепер ти її забезпечуєш, нічим не можемо допомогти!”.
Ось так значить…Тепер це моя проблема. Як далі бути — зовсім не розумію. Адже скільки вже було розмов про те, щоб Марина влаштувалась на роботу, або хоча б трохи допомагала мені по дому, то всі вони закінчувались лише сварками…
