Моя мама завжди хотіла донечку, але народився у неї я, Микола. Вона у свій час справді вірила, що численні розрахунки статі дитини дадуть результат. За всіма критеріями та підрахунками у неї повинна була бути дівчинка (навіть якихось дієт дотримувалася, і календар вела). Як розказувала мені мати, до половини терміну вагітності була певна, що так і буде, потім змирилася, що буде все-таки хлопчик.
Зростав я у любові, не скажу, що відчував недостачу уваги від батьків, принаймні тому, що так і залишивши єдиною дитиною у сім’ї. У 23 роки мені пощастило зустріти дівчину, яка стала моєю дружиною. Ми зіграли чудове весілля, а ще через рік народився наш перший син, а потім і донечка. Ось тепер, коли матір приїжджає до нас у гості, я все частіше помічаю за нею дивну поведінку.
Думаю вона дуже любить онучку, а на онука взагалі не звертає уваги. Наприклад, спекла вона домашній торт на нашій кухні й кличе: “Наталочко, йди їсти смачненьке!” А внука навіть і не думає гукати. Або одного разу пішов я з дружиною до магазину, а мати з дітьми залишилася. Приходжу – мама сидить на дивані поряд із Наталкою і читає їй, хоч вона і сама уже вміє, а Дімка взагалі у сусідній кімнаті сидить сам.
Наша донечка також дуже любить бабусю, вічно питає, коли та ще раз до нас завітає, завжди готує їй якісь маленькі подаруночки: то малюнок, то якісь дитячі вироби. Дімка ж, зовсім байдужий до моєї матері, воно й не дивно. Ось так виник замкнутий круг: бабуся не приділяє увагу онуку, оскільки той не хоче проводити з нею час, а онук не хоче спілкуватися із байдужою бабусею.
Якось раз від безвиході попросила дружина свекруху посидіти півдня з маленьким Дімою, коли він у першому класі захворів, а ми обоє працюємо. Так матір сказала, що наш син вже достатньо дорослий, нічого з ним не зробиться, може побути вдома й сам. Вона тоді вперше так відверто висловила своє ставлення. Дружина до тепер не пробачила цього свекрусі.
От скажіть, як правильно поговорити із ненькою? Адже не можна так поділяти власних онуків, я розумію, що вона все життя хотіла дівчинку, але хіба це причина відмовлятися від Дімки?! Особливо, коли він наш первісток.
