Нещодавно моя матір зовсім злягла, не може навіть покинути своєї кімнати, тож я забрала її до себе у квартиру до міста, щоб мати змогу завжди прийти допомогою, коли потрібно. Матір жила недалеко, пару кілометрів від обласного центру, у невеликій, але гарній хатині. Після переїзду, старенька сказала, що хоче передати у спадок землю своєму єдиному онуку, я не заперечувала.
Мій син нещодавно одружився та почав жити окремо. Невістка мені не дуже до вподоби, скажу чесно, але влізати у їхні стосунки не стала, нехай роблять, що хочуть. Я планувала все літо приїжджати у село на вихідні, поратися на городі, аби мати натуральні овочі, адже знаю, що син ні разу не був там, можливо, йому тої хати й не потрібно, – продасть одразу після отримання спадку.
Краще б і не казала йому про рішення бабусі, адже весь час там стала господарювати невістка, уже як повноправна власниця. Я хотіла зробити там кілька грядочок з ягодами, аби внуки мали, що їсти, проте невістка мені навідріз відмовила, вона захотіла посадити якісь свої квіти. Потім на ділянці з’явилася пісочниця, дитячий майданчик, – на майбутнє, замість доброї частини грядок.
Я не розумію, ця земля ще належить моїй матері, яку я доглядаю, а невістка вирішила, що це уже її дача і вона може робити там усе, що захоче. Я б і не перечила, якби вона дала мені хоча б трохи доступу до села. Краще б сама роботу собі знайшла, або дітей народжувала.
Одного дня все закінчилося погано. Я приїхала, з надією відпочити на природі, натомість побачила невістку, яка викорчовувала мої посаджені кущі малини, мовляв, вони їй заважають. Концерт був гучний, напевно, всі сусіди чули. Головне, мій син стояв збоку і навіть не сказав ні слова, вирішив не втручатися у наші мелодрами.
Я дуже образилася, та не розмовляю з ними уже понад місяць. Відчуття, ніби то мене сприймають за ніщо, пусте місце без права на свою думку та землю, в якій я народилася та зростала! Особливо, не очікувала такого від сина, – він дуже змінився після одруження. Напевно, це все вплив тієї жінки… У когось було щось таке подібне, підкажіть, що мені робити далі, як вчинити? Все забути та помиритися чи не спускати таке ставлення до себе?
