Я працюю адміністратором у салоні краси у спальному районі міста. Зазвичай нічого дивного не відбувається, навкруг тиша та спокій.
Одного дня замітила маленького хлопчика, який щоразу зранку до обіду сидить біля салону разом із собакою. Можливо, я б не звернула на нього увагу, але на вигляд йому років 5. Дивно бачити таку малу дитину одну, без дорослих.
– Як тебе звати? – не витримавши, спитала я дитину.
– Максимко, але мама забороняє мені спілкуватися із незнайомими людьми
– А де ж твоя мама?
– На роботі.
– А тато де?
– Тата у мене немає. Він одного разу пішов на роботу, як мама, але більше не повернувся. Мама каже, що татко поїхав у далеку експедицію. Тепер у нас живе інший чоловік.
– А де, той інший чоловік? Чому ти тут один щодня?
– Ігор дома. Я не хочу бути з ним на одинці, тому, коли моя старша сестра йде на додаткове навчання, я йду гуляти з Рексом, це мій собака.
– А Ігор знає, що ти тут?
– Не знаю, він щоразу міцно спить або дивиться телевізор, йому не до мене.
Я вирішила, що дитина проголодалася, декілька годин уже сидіти біля салону, тому вирішила нагодувати його своїм обідом. У Максимка аж очі загорілися, коли він побачив булочку і сік.
– Чому ти не хочеш бути дома, коли окрім Ігора більше нікого немає? – з обережністю спитала я
– Він злий. Завжди свариться на мене і на Рекса. Він не любить мого собаку, каже, що той смердить і постійно лає.
Щойно хлопчик доїв обід, як його хтось погукав і він побіг. Здається, його старша сестра поверталася додому.
Наступного дня все було так, як і в минулі дні: зранку хлопець появився біля салону разом із собакою. Цікаво, чому він просто сидіть на лавочці, а не піде на дитячу площадку гратися на гойдалці та гірці. Коли я вийшла і спитала його про це, він відповів, що місцеві забіяки виганяють його звідти, кажуть, що він ще не доріс, щоб бути на їхній території.
Раптом, мені стало так жаль хлопчика. Напевно, йому дуже самотньо, незважаючи, що собака завжди з ним, але ж нею не поговориш, не пограєш у хованки та інші дитячі ігри. У літній період дитячі садочки не працюють, тож Максимко зовсім не спілкуються із ровесниками.
Не розумію, чому я так вирішила, але дочекавшись його сестру, я підійшла до неї разом з хлопчиком. Дівчинка здивувалася, побачивши мене. Іринка, сестра Максимка, розказала, що також не любить нового чоловіка матері, але на відмінно від брата, може дати йому опір, тому Ігор її не чіпає.
Я не люблю втручатися у справи інших сімей, але моє серце не витримувало, дивлячись на самотнього хлопчака. Тому я взяла у Іринки номер телефону матері.
Матір, почувши від мене всю правду, не знала, що відповісти. Вона думала, що за Максимком весь час доглядає її співмешканець, принаймні той так їй говорив. Уже наступного дня матір підійшла до мене та подякувала, що я не залишилась байдужою.
Мені було лячно, чи не зробила я гірше, втрутившись у справи незнайомих мені людей, однак зробила все правильно. За словами матері хлопчика, вона вигнала Ігора з дому. Чоловік він був нікудишній, як вона думала, він хоча б приглядає за її дітьми.
Тож тепер вона зателефонувала своїй матері, яка радо погодилася приглянути за онуками. І поки більше ніяких чоловіків.
Я рада, що змогла допомогти цій сім’ї. Іноді потрібно розплющити очі на проблеми.
