У нашому будинку, де проживаю я зі своєю сестрою, усі знають все один про одного, навіть коли ти й сам про себе нічого не знаєш — інші вже давно про це усвідомлені.
Ми проживаємо на заході України, у маленькому, проте затишному місті. Наш двір далеко від центру, тому тут зазвичай спокійно. Нещодавно мої давні сусіди з’їхали й шукали нових жителів. Знайшлись вони доволі швидко.
Новими сусідами опинились молода жінка зі своїм сином Іваном, якому було близько п’яти років. Ірина була ж врівноваженою, сором’язливою й спокійною. На вигляд вона дуже вродлива: мала великі зелені очі, розкішне коротке та темне волосся, не нехтувала заняттям над своїм тілом і тому була у гарній формі. З того часу як вона заїхала ми часто бачились й вітались, якось говорили про наш двір і вона поділилась своїми хорошими враженнями.
Через декілька років до неї переїхав чоловік. Він був не зовсім молодим, але був цілеспрямованим і тому швидко освоївся, відкрив свій магазинчик неподалік, де ремонтував техніку й непогано на цьому з часом почав заробляти й кожного разу після роботи заходив у крамницю, де працювала моя сестра. Згідно з тим, що вона розповідала, то він добре піклувався про сім’ю.
Якось ми разом стояли на зупинці й тривалий час чекали маршрутне таксі. Доки ми очікували, вона поділилась своєю історією про те,як залишилась самотньою зі своїм сином. Виявилось, що вона завагітніла до шлюбу, а батько дитини помеp перед самим весіллям. Довгий час Ірина не могла знайти у собі сил на стосунки, але Артем, з яким вона зараз живе – дуже приємний і зараз для неї опора.
Артем, доречі, був дуже симпатичним. Через декілька місяців вони одружились, чоловік мав серйозні наміри й вони не відтягували час. Після весілля вони сім’єю відправились у подорож на декілька тижнів.
Сусідка пішла на роботу у новий супермаркет, що у нас відкрили. Щоразу як ми бачились, то вона давала усе саме свіже і радила що краще брати, а що ні. У неї добре виходило бути жінкою та мамою своєї дитини.
Молода мама народила від Артема ще одну дитину. Цього разу на світ з’явилась дуже мила дівчинка. Син вже пішов навчатись у перший клас. Після народження Каріни вона була тривалий час у декреті, але після нього знову повернулась до роботи. На вигляд вона була втомленою ще довгий час.
Мені довелось переїхати в Америку на навчання. Здобувши освіту, після п’яти років я прилетіла додому, щоб навідати сестру, що лишилась.
Ірину я зустріла у тому ж супермаркеті, але вже адміністраторкою. Вона була зі своєю маленькою донечкою. Артема я не впізнала одразу, переплутавши зі звичайним дідусем. За цей час на вигляд він дуже змінився: посивів, зморшок побільшало, виглядав набагато гірше, ніж раніше, але я не маю права осуджувати його. Жінка теж втратила свою красу, була дуже замученою і на вигляд нещасною, у її очах читався дуже сильний біль. Я привіталась, розмова не клеїлась, тому я вирішила піти просто додому.
Прийшовши у рідну квартиру, сестра розповіла, що у цієї нашої сусідки загинув син. Ця жахлива новина мене дуже вразила і я довгий час не могла засвоїти цю інформацію у своїй голові. Я не могла уявити як така тендітна жінка могла винести такий біль. Артем, за словами моєї сестри, бив Ірину разом з дітьми й вже давно їх шлюб не назвеш щасливим.
Я повернулась в Америку, де знайшла престижну роботу. Якось я написала Ірині й запропонувала допомогу.
Вона відписала через недовгий час, що вже у цьому немає потреби, бо вона повернулась на свою батьківщину, розірвавши шлюб і зараз там допомагає зі своєю донечкою своїй матері, але біль у її голосі так і не зник…
