Моє ім’я Павло. Маю рідну сестру, молодшу за мене на три роки. ЇЇ звуть Анжеліка. Я ось уже десять років, як переїхав жити до Хорватії, там і одружився. Всі ці роки ми з батьками та сестрою завжди підтримували тісний зв’язок.
Цїєї осені я запланував відвідати батьків на Україні, погостювати та відпочити разом. Вони давно мене кликали, та й я дуже скучив. Переліт минув комфортно, без особливостей. В аеропорту нас зустрічала Анжеліка.
Звичайно, наш шлях додому пішов через продуктовий супермаркет.Треба було скупитися на вечерю.
Анжеліка вибирала дорогі смаколики – хамон, італійське вино, сири з пліснявою. Кидала до кошика, і навіть на цінник не дивилась. Я тоді не звернув на це уваги, хоча й оплатив все на касі.
Нарешті зустріч з батьками! Вечеря пройшла, а потім мати почала розповідати про Анжеліку.
Сестра – недолуга. Зарплата хороша, а вона марнотратка – дорогі шмотки, салони краси – загалом царські замашки. За тиждень спускає всю зарплатню, а потім до кінця місяця сидить на шиї у батьків.
Звісно, я по можливості допомагаю батькам та й сестру не забуваю.
Батьки дуже добрі, останнє віддадуть, а вона цим користується і забирає у батьків мої подарунки.
Так я дізнався, що нова сумка, фен, тостер, ноутбук, міксер, телефон та, навіть, посуд, все, що я передаю батькам, опинилося вже у Анжеліки.
Пояснювати ії щось – марна справа. Не знаю, що робити. Залишити батьків без допомоги не можу. А цю нахабну сестричку забезпечувати не хочу. Хто стикався з подібним – що робити?
Одна справа – якби у неї грошей не було, а так – живе невідповідно до своїх доходів, а потім витягує з батьків останнє, причому мною куплене. А батьки економлять, виходить, на собі.
Думаю, що це не справедливо. А як боротися – не знаю.
