Мій батько вдруге одружився, коли мені було лише 5 років. Моя мати п0меpла, але я добре її пам’ятала і все розуміла, коли додому прийшла інша жінка.
Всі казали, що мені дуже пощастило, знову бути у повноцінній сім’ї, поряд із новою матір’ю, яка непогано ставилася до мене. Я завжди залишилася єдиною дитиною, адже мама Оксана не могла мати власних дітей.
Окрім того, Оксана працювала керівником відомого та дорогого ресторану, тож вкладала чималі гроші до сімейного бюджету. Її зовсім не переймало, що мій батько заробляв набагато менше, для неї головне, що він взагалі приносив якісь гроші, а не жив її коштом.
У мене було усього вдосталь: хороші іграшки, гарний одяг, з їжі все що захочеш, загалом в матеріальному плані було все. Не було тільки любові, ми так і не змогли знайти спільної мови. От здається, і спілкуємося добре, і не сваримося, але між нами завжди був холод та непорозуміння. Наші смаки були зовсім різні, тому ніколи не виходило дійти згоди у виборі одягу, або шпалер у кімнаті, – останнє слово залишали за батьком, як нейтральною стороною.
З часом наші стосунки ставали дедалі напруженішими. Мачуха починала сперечатися зі мною за все, навіть за вибір професії. Я пішла вчитися на журналіста, а вона хотіла оплатити мені юридичну освіту. Потім Оксана не хотіла приймати мого нареченого, казала, що він надто мало заробляє, немовби це головне в житті!
Зараз живу окремо від них зі своїм «бідним» чоловіком. Ми змогли придбати власну квартиру, часто подорожуємо, думаємо уже про своїх дітей. Інколи я телефоную батькові, дізнатися як у нього справи, а от із мачухою не розмовляла від тоді, як вийшла заміж. Жаль, що ми так і не змогли стати рідними.
