Здається, ніколи не перестанеш дивуватися тому, що відбувається у світі. Я нещодавно почула історію одного чоловіка, вирішила поділитися, щоб й інші вчилися на його помилках.
У Івана не було дітей, оскільки він одружився, але у шлюбі був не довго. Жінка його зрадила, а іншої собі не знайшов. Ходив з розбитим серцем все життя, але не мав великої образи на всіх жінок. Просто не міг знайти підходящу половинку, а з часом це зробити стало все важче.
Ціле життя він працював на заводі. Спершу робив чорну роботу, тоді стояв за станком, пізніше його призначили водієм директора. Іван подружився з начальником і незабаром вже очолював цілий відділ. Так просувався по кар’єрних сходах, а разом і збільшувалась зарплатня. Чоловіку не було на що витрачати стільки грошей, тому все, що лишалося, віддавав своїм брату та сестрі.
У обох були великі сім’ї. В старшого брата, Василя, було двоє доньок та господарство в селі. В молодшої сестри, Олени, було троє діток, але жили вони у місті. Тому інколи Іван купував продукти та надсилав їх у місто родичам. Василь же кожного разу ображався, чому це брат йому ніяких пакунків не шле, а лише гроші. Он сестру, виходить, більше любить. Ці сварки дуже скоро набридли Івану, тому він припинив надсилати продукти, давав обом лише гроші порівну. На певний час усе стихло.
У Василя, й Олени були ще ті партнери! Вони розсварили брата й сестру та не дають їм спілкуватися, налаштовуючи одне проти одного. Дуже скоро чоловік Олени почав нашіптувати їй на вушко, що в них же троє дітей та ще й нема господарства, а отже нема продуктів, щоб їсти та продавати. Це означає, що їм потрібно більше грошей, аніж Василю. Коли Іван спитав, а звідки ж брати більше грошей, сестра запропонувала забрати частину у брата. Ото був скандал! Іван намагався їх примирити, але толку з його спроб не було ніякого.
Коли ж Іван приїздив у відпустку, то сестра одразу відмовляла йому давати ліжко, адже в них і так мало місця, нема де повернутись, троє ж дітей. Наказувала йому їхати в село до брата, в нього ціла хата, то нехай і ділиться кімнатою. Івану було неприємно, що навіть у гості на 2-3 дні не запрошувала вона його, але що він міг вдіяти. Брат приймав його радісно, давав окрему кімнату, не дозволяв працювати по господарству. А от його жінка! Вона була незадоволена гостюванням Івана, її дратувало, що він їсть їхні харчі, але не допомагає по хазяйству. І ще вона постійно дивилася на нього з-під лоба. Чоловік все розумів і терпів.
Одного вечора, повертаючись на завод, зустрів свого знайомого. І так йому вже боліла ця ситуація та відношення його родичів, що розповів історію товаришу. Той знизав плечима і сказав, що Іван сам винний у своїй ситуації. Розповів, що є в нього друг Микита, в якого майже ідентичний випадок. Він виїхав на заробітки, надсилав гроші дітям, а ті не були раді йому вдома. Тож Микита вирішив не чекати старості, а купити собі квартиру, щоб не бути зайвим у домі дітей. Після покупки житла сини образились на нього, вже не вперше, але хоча б чоловік був упевнений, що доживе віку з гідністю, хоч і на самоті.
Послухав товариша Іван і взяв з цієї історії життєву мудрість: ніхто про тебе не подбає. Тому вирішив з усіх наступних зарплат відкладати собі на квартиру.
