Коли ми нашого Максима одружили на його коханій Насті, ми й не думали, що вона стане такою корисливою! Дівчинка була із простої сім’ї, трішки бідненької. Я спочатку була проти взагалі їхнього шлюбу.
Максим зустрічався з Настею понад рік. Я думала, то якийсь несерйозний роман, бо дівчинка дуже проста і наївна. До цього у Максима були дівчата “поскладніше” – одна донька прокурора, інша народилася у сім’ї відомих лікарів. Я думала, йому трішки набридли витребеньки й він вирішив спробувати з кимось простішим. Та стосунки дуже склалися.
Здавалося, наш син закохався. Це я зрозуміла буквально за місяць до того, як Максим нам повідомив, що збирається одружитися. Йому тоді було 25. Я відмовляла його, бо ще ж маленький зовсім. Та він у нас впертий дуже. Весілля ми повністю сплатили, бо у батьків Насті грошей не було. Квартиру ми теж свою надали для проживання, а самі на дачу жити переїхали.
Одразу після весілля Настя завагітніла і ми не шкодували, що віддали молодятам власну квартиру. Та на днях я задумалася, а чи не надто ми вже були щедрими? Може варто було дати зрозуміти – як це заробляти гроші вдвох та збирати на щось спільне?
Річ у тім, що нещодавно Настя народила онука. Максим тепер працює все більше аби забезпечити сім’ю. Коли народжується дитина гроші йдуть великі – то коляску треба, то ліжечко, купу одягу та й усього іншого.
Одним словом, Максим витратив на це увесь свій місячний заробіток. А вчора я прийшла до них і побачила робот-пилосос!
“Вчора купили, бо мені зараз важко прибирати”- сказала невістка.
Я була в шоку! Син з останніх сил працює, а вона пилосос купляє! І сидить же вдома, хіба важко прибирати?
Я розумію ще, коли ти виросла у розкоші й звикла до такого, але ж Настя з бідної сім’ї. Вона, певно, до знайомства з Максимом і не знала, що робот-пилосос взагалі існує!
Я сказала їй все, що я думаю про це. Ввечері мені зателефонував Максим і сказав, аби я не лізла у їхнє життя. Та тільки нічого, що ми й весілля сплатили й квартиру надали? А тепер батьки нічого не значать? І слова сказати не можна?
Я пожалілася на це своєму чоловікові, але і він мене не підтримав.
-Не лізь у чуже життя, нехай дійсно самі розбираються що до чого, – сказав він.
-Аби ж ми і тоді не лізли: квартиру не віддавали, весілля не влаштовували та й Максим не працював так багато – я б може і не лізла. Та коли вона так нахабно себе поводить – це вже переходить усі межі! – сказала я.
І хіба я не маю рацію? Я вважаю, що треба цінувати те, що маєш і знати грошам ціну! А не жити на усьому готовому!
