Я нещодавно закінчила університет. Батьки купили мені квартиру, у місті, в якому я вчилася. Вирішила залишитися тут, оскільки більше місто, більше перспектив. І я була права, все ж таки, у великому місті, легше знайти роботу. Я пішла працювати за спеціальністю. Була відкрита вакансія секретаря судового засідання. Це було саме для мене, бо ж я закінчила юридичний університет. А робота не важка. Мені таке, підійшло і я пішла на випробувальний термін. Якби ж я знала, як важко мені буде добиратися до місця цієї роботи.
Маршрутки завжди в заторах, я почала майже кожного дня спізнюватися. Моє начальство, це не одобряло і одного разу, начальник, попередив і дав мені три спроби. Якщо я їх використаю і знову буду запізнюватися, то мене виженуть з роботи. Я розплакалася, це саме був кінець робочого дня. Як так, через звичайні затори і проїзд у маршрутці, я можу втратити роботу. Подзвонила мамі, розповіла свою історію, вірніше проблему. Мама утішала мене і казала, що все буде добре.
Через декілька днів, в мене було день народження. От, я і думала, як це правильно пригостити своїх колег, і як гостинці довезти до роботи, не в маршрутці ж. І ви знаєте, проблема вирішилася сама по собі, ввечері перед моїм днем народження, батьки приїхали до мене в гості. Вони подарували мені машину. Як же я була рада, готова була їх розцілувати. Тепер в мене є свій транспорт, і на роботу я запізнюватися не буду.
Ви знаєте, машина це дуже добре і зручно. Якось, я почала тісно спілкуватся зі своєю колегою по роботі, Яною, так вона називалася. Ми з Яною, жили недалеко одна в одної, тому вона мене постійно просила, щоб я заїжджала по неї додому. Спочатку, я з радістю це робила, але пізніше мені це почало набридати. Щоб забрати Яну з дому, мені треба додатковий час, тай на бензин вона мені не дає ні копійки. А інколи, може взагалі, з наглістю сказати, щоб я ще чоловіка її підвезла, куди потрібно. Мені це дуже почало не подобатися, але ж я не могла, відмовити колезі і з усмішкою на обличчі робила це кожного дня.
Не знаю, чим ця історія закінчиться, але довго ще так, я не витримаю.
