Мене звати Григорій, мені п’ятдесят, і я нарешті зрозумів, що гулянkи — це зайве. Раніше я був дуже гостинним, я б сказав навіть занадто. У мене вдома були постійні застілля і гулянkи допізна. Але помудрішавши, я дійшов висновку, що вони зовсім не є необхідними.
Своє день народження я вирішив не святкувати — запросити лише найрідніших, без величезної купи друзів…Та й за друзів я їх не вважав, виявляється вони були лише товаришами по чарц1. Розповідаю чому.
Чомусь раніше я вважав, що гулянки або ж святкування є загальнообов’язковими, і потрібно запрошувати всіх, щоб нікого не ображати. Але в сучасному віці це зовсім неважливо! Кожний має свій власний вибір, чи запрошувати гостей до себе, чи ні. До цього ніхто не змушує!
Мої друзі навпаки наполягали, або ж самі напрошувались на святкове дійство. Не було такого випадку, коли б хтось прийшов до мене просто так…Всі йшли, щоб поїсти й випити, а я просто як клоун всіх розважав…Дружина та діти намагались мені відкрити очі на моїх псевдо друзів, але я до них не прислухався…І дуже дарма, покінчити з такими друзями потрібно було набагато раніше!
От нещодавно, як мені було сорок дев’ять — мене навіть ніхто не привітав. Чому? Тому що перед цим я нікому не зателефонував і не запросив на своє день народження, тому вони навіть не запам’ятали, коли воно.
Мені тоді було трохи образно, але я все ж запросив деяких людей на моє свято. Тоді всі як завжди пили та веселились, а після цього гуляння моя дружина прибирала весь бруд, який зробили безцеремонні гості.
Тому свій ювілей я вирішив не святкувати — досить! Набридли ці постійні беззмістовні гуляння. Тепер свої день народження булу святкувати лише у компанії близьких мені людей, більше ніяких п’яних компашок.