Мені здається, що зі своїм чоловіком я скоро буду р0злучатись, адже більше не можу цього терп1ти…І справа зараз йде не про 3раду, як ви могли б подумати, пр0блеми зовсім інші…
Зі своїм чоловіком я познайомилась п’ятнадцять років тому. Тоді він був успішний та галантний, саме в такого я і закохалася, але з часом він дуже змінився, а все через те, що його зв1льнили…
Зробили це через часті прогули, про які я навіть не знала…Не розумію, що з ним відбувається, можливо це криза середнього віку? Але він зовсім став не схожий сам на себе…Після звільнення чоловік і не думав шукати собі нову роботу, і мене це дуже дратує.
Вже два роки я сама утримую всю родину, а вона у нас не маленька — п’ятеро дітей, тепер в додаток — і мій безробітній чоловік. Раніше, коли чоловік також працював, ми могли собі дозволити хатню робітницю, вона допомагала нам по дому: прибирала, варила їсти, прасувала, забирала дітей зі школи та садочку. Загалом виконувала всі хатні обов’язки, адже ми з чоловіком в цей час були на роботі, а приходили пізно ввечері. Тепер, коли він звільнився — ми собі такої розкоші дозволити не могли.
Я думала, що якщо чоловік поки не працює — то буде виконувати ці справи по дому, але ж ні — він постійно лежав на дивані та дивився серіали. У мене скоро увірветься терпець, адже я працюю десять годин на добу, і ще після цього маю приходити й одразу готувати їжу і прибирати, а відпочинок? Я що, не людина взагалі?
Нещодавно бачилась з подругою, і розповіла її про свою складну ситуацію. Та мені порадила звернутись до психолога — чоловіка потрібно витягувати з такого стану, адже сама я так довго не протримаюсь. І я з нею цілком згодна, якщо і це не допоможе, то тут лише один вихід — розлучення. Адже навіщо мені такий чоловік, який не в змозі навіть забезпечити свою родину?
