Ми познайомилися з чоловіком коли нам було по тридцять років. За час нашого спільного життя він сильно помінявся. Він почав займатися бігом і харчуватися здоровою їжею.
А познайомилися ми з ним в черзі по булочки. Привітний, люб’язний чоловік пропустив мене в черзі, коли побачив що я не встигаю до кінця обідньої перерви, перекусити.
Після нашої першої зустрічі наступні побачення обов’язково були в кафе або ресторанах. Поїсти було нашим улюбленим хобі. Але після консультації лікаря ми вирішили схуднути, щоб зберегти своє здоров’я.
Чоловіку сподобалось готувати дієтичні страви. Салати, овочі на пару, соєві котлетки це все, що почало переважати на нашому обідньому столі. Що приносило мені найбільше страждань це відмова від солодощів. Про шоколад і тістечка з кремом мені довелось забути на один довгий рік.
Але останнім часом я вигадала схему. Тихенько в час обідньої перерви на роботі я дозволяю собі з’їсти заборонену їжу. Адже я жінка, тому для гарного настрою потребую того, що справді приносить мені щастя.
Після цього я можу спокійно вдома насолоджуватись овочевими стравами від чоловіка. Як гадаєте правильно, те що я тримаю в секреті свої “солодкі” грішки? Чи варто сказати чоловіку що я не можу обмежувати себе тістечках?
