Ми одружилися з дружиною дуже в ранньому віці. Довго не могли мати власних дітей, я лікувався з дружиною. Але згодом у нас вийшло все, щоправда, дитинку ми свою зачали способом штучного запліднення. Виявилося, що проблеми були саме в моєї дружини самостійно вона завагітніти не могла тільки способом штучного запліднення. Спершу два рази плід не приживався. Але ми йшли до своєї мети і Надя, нарешті народила мені сина. Ми жили в Надіних батьків, вірніше з її мамою. Спочатку мама була дуже доброю і чуйною жінкою, підтримувала нас у всьому а особливо тоді коли був період з виношуванням вагітності Наді. Але одного разу , Марія Василівна заявила, що була у місцевої ворожки і та їй сказала, що хлопчик не мій син мовляв у пробірці, коли ми запліднювали Надю був не мій матеріал. Казала, що я все підлаштував так, щоб Надя була зі мною і попросив лікаря замінити мій матеріал на матеріал іншого мужчини. Почала казати, що я знав що не можу стати татом і приворожив її Надю. Тай ще й дитина не моя.
Мене вразили слова тещі, я дуже кохав Надю і відносився до неї з повагою. Ніколи б собі не дозволив збрехати дружині. А тим більше свідомо йти на такий крок і знати, що дитина не моя.
В мене в думках навіть такого ніколи не було. Теща з кожним днем все більше старалася нас посварити з дружиною, Надя не знала що їй робити.
То якось була на моїй стороні, то на тещіній. Одного разу я не стримав свої емоції і почав говорити Марії Василівні все, що думаю про неї і про ситацію, яка склалася.
Надя пішла на сторону своєї мами і я розумів, що нічого зробити не зможу. Справа вже йшла до розлучення. Так вже Марія Василівна постаралася.
Я пішов геть. Не витримав постійних сварок з тещею. Надя явно почала слухатися маму і навіть не зупинила мене.
Ми жили у великому місті, тому я переїхав на зйомну квартиру, недалеко від квартири, де жила Надя з мамою, щоб хоча б інколи бачити свого сина. Проте Надя не дозволяла мені.
Я влаштувався на нову роботу давав грошей трохи дружині, щоб вона ні в чому собі не відмовляла і все, що необхідне давала моєму синові.
Якось я засмучений прийшов додому після чергово дзвінка до Наді, коли вона мені знову не дозволила бачитися з дитиною.
На лавці сиділа моя сусідка. Старша вже бабуся, вона одна жила у квартирі, чоловік давно помер, а дітей їм Господь не дав. Вона подивилася на мене і запитала, що трапилося. Я сів біля неї і почав розповідати свою історію. Запитала мене чи знає до якої ворожки ходила моя теща
Якщо чесно, то я навіть і сам такого не знав, але подружка Наді з якою я час від часу спілкувався розповідала мені про сина і казала якось ім’я тієї ворожки, але я забув.
Бабуся давай перечислювати мені імена всіх наших знахарів у місті і я згадав.
Наталя Михайлівна, так звали бабусю, була шокована, коли почула про саме цю ворожку. І сказала: -Та тварюка не одну сім’ю розбила, вона шахрайка, я до сих пір не знаю як люди до неї ходять, не вір нікому сказала вона. Борися за своє щастя. Я вирішив розказати цю історію Наді. Насправді я не очікував такої реакції дружини. Вона сказала:
Мені теж погано без тебе, просто мама в мене одна, я не можу йти проти неї мені важко. Я намагатимуся донести до неї всі твої слова. Тепер чекаю на відповідь Наді надіюся, я поверну свою сім’ю і знову буду щасливий.
Надя намагалася донести мої слова своїй мамі і все марно. Марія Василівна, нібито сама була якби зачарована тими словами ворожки .Я не розумію, невже свідома нормальна людина може вірити таким дурницям. Одного разу я черговий раз попросив Надю, щоб дозволила зустрітися мені з сином. На диво вона погодилася, навіть залишила мене на годину прогулятися самому з моїм малюком, бо мала бігти по справах. Я був дуже цьому радий. Коли Надя, вирішила всі свої справи і повернулася, то почала розказувати мені знову за маму і плакати.
– Та вона наче здуріла кожного дня бігає то тієї знахарки, в мене терпіння вже немає вислуховувати це все.-сказала Надя.
А я у свою чергу запропонував їй переїжджати до мене на моє знімне житло і продовжувати спільно виховувати сина. Надя все обдумала, тепер ми разом ну і що, що на знімному житлі, зате нашому щастю ніхто не заважає, а Марія Василівна поки не прийшла до себе і продовжує вірити цій шахрайці. Ми з дружиною надіємося, що все зміниться і теща все зрозуміє.
