Поверталася я якось додому із села. Дорога до міста від нашого села не є вже такою і доброю. Частина асфальту взагалі така як каміння, суцільні ями, тому тут не часто зустрінеш який- небудь транспорт, бо проїхати реально важко. Вдень нелегко їхати по цій дорозі, а ввечері то я взагалі мовчу. Доводиться пересуватися дуже помало. От і дивлюся на годину, а то вже друга ночі. Пізнувато було, а все через ті ями. Навколо мене темрява і вона щоразу здається така густа ще більше, особливо, коли присвітиш фарами. Я проїхала вже степову частину і далі починається ліс. Бачу по дорозі йде чоловік. Такий весь вдягнутий в чорному, подивився на мою машину і навіть ніяк не відреагував. Я подумала, що той чоловік йшов пішки, бо втратив будь- яку надію на те, що зупинить машину. Бо це виявилося б для нього дійсно важко, адже машин майже не було, поки я їхала. Тут подумала, що зупинюся цьому мужчині і запропоную йому підсісти. Він підходить до машини, відкриває двері і чомусь дуже швидко опиняється на задньому сидінні.
Я вирішила запитати в нього, чому він так пізно ходить по дорозі, адже вже була глибока ніч і страшно як не як. Він дивився на мене і мовчав. І взагалі він якийсь дивний був і очі в нього дуже мутні. Обличчя худе, шкіра натягнута, якось дихав він важко. А запах його був такий неприємний. І одяг дуже брудний. Подумала собі, навіщо я йому запропонувала підсісти, адже зараз жахливий запах, яким тхнуло від цього дивака просочиться на весь салон машини, потім не провітрю. Я намагалася щось запитати в того чоловіка, але він не хотів розмовляти зі мною, взагалі.
От ми і під’їждаємо вже до міста. Я висадила того мужчину, не доїжджаючи до центру нашого міста. І поїхала додому. Всю дорогу думала як розповісти чоловіку про свою нічну пригоду. Приїхавши вже під ранок коханий якраз прокинувся і почав збиратися на роботу. Розповіла йому, що підвозила якогось дивного мужчину, коли поверталася з села, а також розповіла, що від нього тхнуло і одяг весь поношений і мовчав він цілу дорогу. Маркіян, так звали мого чоловіка, якось дивно відреагував на мою розповідь і сказав, щоб я більше не підвозила всяких безхатьків. Але ж я не знаю чи він дійсно безхатько. Тепер не розумію хто з них дивніший, мій чоловік, який нічого не знає і стверджує чи той брудний нічний мандрівник.
