Моя сестра з чоловіком давно виїхали в Канаду. Вони живуть там вже довший час. Колись хотіли спробувати себе в кращій країні і почати краще життя. До того ж, в нашій державі в той час були малі зарплати, тай місця робочі були зайняті. Взагалі важко було з роботою, тому й багато наших родичів, друзів виїхали, так як і моя сестра.
На початках, коли тільки Валя приїхала, так називалася моя сестра, у Канаду життя було надзвичайно важке. Можливо всі думали тоді, нібито приїхав у іншу державу, а гроші тобі почали сипатися з неба.
На перших порах Валі з чоловіком ледь вистачало заплатити за знімну квартиру. Але вони не засмучувалися, не здавалися, а йшли до своєї мети разом.
Тарас так називався Валі чоловік, пішов працювати на будівництво. Йому повезло влаштуватися на таку роботу, бо подекуди в Канаді платять будівельникам більше, ніж працівникам з офісу. Щоправда робота була незлегких, постійно в робочому одязі, неохайний вигляд, тай під погоду требa було підлаштовуватися. А Валя пішла працювати в редакцію модного журналу. Його читають у Канаді всі. Там велика редакція, багато працівників. Влаштувалася туди прибиральницею.
Якось Валя прибирала в кабінеті директора редакції і почула дискусію між ним і працівником.
Ця жінка, яка сперечалася з директором вийшла з кабінету плачучи. Валя запитала, що трапилося. Жінка показала їй свою статтю, яку пропонувала директору опублікувати, а він сказав, що це ніхто читати не буде. Моя Валя колись закінчила університет з червоним дипломом, а саме факультет журналістики. Допогла тій жінці правильно відредагувати і скласти статтю.
Через деякий жінка підійшла до Валі і з вдячністю вручила їй конверт з грішми і подякувала. Стаття набрала найбільше переглядів за довгий період.
Валя до сих пір згадує, як працювала прибиральницею і тішить себе думками, що все таки вчилася недарма.
