Я працюю у лікарні вже багато років. За час моєї праці, були різні пацієнти, і нахабні, і щедрі, і нав’язливі. Але такого дивного чоловіка, як прийшов до мене вчора, ще не було. Історія починалася так. Я працюю завідуючею відділу гінекології. Робота мені дуже подобається. Тай, що тут казати, я завжди мріяла про цю професію. А стати саме лікарем- гінекологом, мені допоміг один випадок. Одного разу, я їхала з батьками відпочивати. Якраз закінчила третій курс університету і ми з батьками вирушили на море. Це вже було для нас традицією, кожного року їздити на одне й те саме місце. Ми вивчили добре де, що знаходиться, вивчили пляж, тай готель нам дуже подобався. Завжди там було затишно.
Якось вночі, я прокинулася з батьками від сильного крику. Виявилося, що у жінки із сусідньої кімнати, прямо в готелі, почалися перейми. Вона дуже кричала, її чоловік був поряд, але впав у паніку і не міг нічого зробити. Крик цієї жінки, підняв на ноги весь готель. Я вирішила не панікувати і допомогти. В першу чергу, сказала своїй мамі викликати швидку допомогу. І сама почала надавати першу допомогу жінці, яка родила. Ми саме в університеті проходили цілий курс, по наданні екстреної медичної допомоги, при пологах.
Моя мама викликала швидку допомогу. Але роди, були настільки стрімкими, що поки приїхала швидка допомога, Наталя, так звали породіллю, вже народила. Це були мої перші пологи в житті, які я приймала. Я не розгубилася і змогла це зробити. Наталя була мені дуже вдячна. Коли вже нарешті приїхали лікарі швидкої допомоги, оглянули пацієнтку і немовля, і виявилося, що все чудово. Все в нормі, дитина і жінка, здорові і їхньому життю, нічого не загрожує. Весь готель аплодував мені і саме тоді, я відчула, який напрямок у медицині обрати. Я вирішила стати лікарем- гінекологом.
І в мене все вийшло. Я закінчила університет, і одразу пішла працювати. Звичайно, що одразу посаду завідуючої, я не отримала, але з роками я прийшла до цього. От і приходить, до мене вчора пацієнт. В руках тримає цукерку, дивиться на мене і мовчить. Я спочатку не зрозуміла, що він хоче, а потім цей чоловік, каже мені:- Скажіть свою адресу. Я не зрозуміла, подивилася на цього ненормального, злісним поглядом. Після чого він мені каже:- Я вас щодня бачу біля будинку моєї доньки, а адресу вашу не знаю, скажіть, будь ласка точно, бо ж дочці може бути погано. А куди вона має звертатися, а тут ви під боком.
Я була в шоці, невже я маю роздавати незнайомим людям свою адресу. Для чого, це моє особисте. А чоловікові, я сказала, щоб в разі чого викликав швидку допомогу і свою адресу я не буду роздавати, кому попало. Не знаю, чи правильно я зробила, але я, вважаю, що це занадто особисте, і порушувати спокій лікаря, не може жоден пацієнт.
