– Оце так сніг на голову! Ми живемо з чоловіком та молодшою донькою у крихітній квартирі. – почала розповідати Світлана. – Ось вже місяць як до нас з’їхала старша. До цього було не зовсім зручно, а тепер так точно. Вона зі своїм чоловіком прожили два роки, орендуючи квартиру.
– Катя тепер з вами? Вона ж нещодавно народила, невже посварилися і розійшлися?
– Ні, у них все добре, хоча іноді й сваряться. Часто спілкуються та раніше час від часу зустрічались. Їх просто виселили з квартири, яку орендували, а іншого варіанту на свій бюджет не можуть знайти, тому розділились до батьків. Вони вирішили зекономити зараз, а потім купити власну квартиру.
– І скільки часу вони так будуть жити?
– Ще невідомо, бо Катя зараз постійно няньчиться, а батько немовля постійно працює. Уже другий тиждень як він у Словаччині. Йому, зі слів доньки, зовсім не легко, бо зовсім не покладає своїх рук та з самого рання до ночі на роботі Донька сказала, що певне ще цієї осені вони не переїдуть.
– Я певне не маю права лізти у їхні особисті справи, але це зовсім не нормально. Вони як-не-як, але сім’я і не можна так розділятися, замість того, щоб разом розв’язувати проблему та не втягувати у це рідних або хоча б попросити допомоги, пошукати інші варіанти.
– Можливо ти й права, але це їхнє рішення і думаю їм самим прикро, що так вийшло. Якось справимось, іноді трапляються складнощі у житті, які потрібно пройти й в результаті отримати щось краще. Не потрібно здаватись, Катя сама переживає за коханого, а він пообіцяв зробити усе можливе.
– Ми колись були у схожій ситуації, то ми взяли, склали суму усіма родичами, я продала свої коштовності й так купили їм однокімнатну квартиру.
– Я хотіла б якось допомогти, але це вже занадто, у мене достатньо своїх боргів.
– Так ви ж маєте непотрібну машину, якою не користуєтесь — продайте її.
– Ще цього не вистачало! Нічого я продавати не буду, це лише дрібниця, вони самі розберуться.
– Певне що так. Гадаю, що все у них буде добре, тільки не падайте духом. Часом нам потрібні труднощі, щоб проаналізувати своє життя та цінності. Головне — вірити. Усе, що не робиться — усе на найкраще.
