Один з найскладніших моментів у моєму житті, коли залишилася вагітною на самоті – це прийняти правильне рішення.

Я родом з маленького селища. Нас у батьків було аж троє – старший брат, я і найменша сестра. Тато працював звичайним столяром за копійки, а мама – медсестрою у дитячій лікарні за мінімальну оплату. Ми були звичайною простою сім’єю…

Старший брат у підлітковому віці здружився з дорослими хлопцями, почав гуляти й випивати. Так трапилося, що одного разу вони побили нашого батька, через що він той більше не зміг працювати на станку і його одразу звільнили. Згодом батько почав сам вживати, за ним пішла і мама. Все пішло наперекір щасливому життю.

У 16 років я залишилась практично одна, моїй молодшій сестрі Іванці тоді виповнилося 10. Потрібно було дбати про неї й про себе. Гроші на випивку батьки завжди знаходили, а от на харчування та хоча б одяг вже не залишалось.

Я швидко знайшла роботу на пів ставки, паралельно вступила на навчання до коледжу та переїхала до міста. Тоді і зустріла свого першого хлопця. Почала зустрічатися та вийшла заміж у 18 років лише задля того, щоб втекти подальше від сімейного дому.

Стосунки з чоловіком все не лагодились. Думаю, він навіть завів собі коханку, хоч точно цього не знаю. Я отримувала зарплатню, віддавала все зароблене сестрі й лишалася ні з чим. Одного дня, раптом дізнаюся, що чекаю на дитину. Не зважаючи на фінансові труднощі, я дуже раділа, до того моменту, як чоловік не сказав, що покидає мене, мовляв, дитина йому зараз не потрібна, так само як і я.

А переді мною постало важливе питання – що робити? Як далі жити й взагалі, що буде завтра. На той момент я працювала, заробляла звичайно небагато, свого житла не було, адже жила на орендованій квартирі, навіть батьки мені не могли допомагати.

Уже у самому відчаї, уже в лікарні, зустріла його, – Андрія. Я глянула на життя по-іншому, іншими очима, другими почуттями. Пройшло багато років, у мене є справжня та міцна сім’я. Андрій прийняв мого сина та готовий ще до народження дітей. Окрім того, завжди допомагав із забезпеченням молодшої сестри. Я рада, що того дня прийняла правильне рішення.

 

Оцініть статтю
Один з найскладніших моментів у моєму житті, коли залишилася вагітною на самоті – це прийняти правильне рішення.