У мене є сім’я. Два синочки і чоловік. Я рада дуже, що маю таких прекрасних діток. Бог подарував мені найбільше щастя на землі. Богдан та Павлик, звали моїх синочків. Богданчикові було три рочки, а Павлик трохи старший, йому сім. Кожного дня в мене рутинні справи по дому. Прибрати, наготувати їжі, погуляти з синочками, а ще в нас є собака Барс, називається, це ще один наш так званий член сім’ї. Чоловік часто не буває вдома, в нього така робота, постійні відрядження, його вдома може не бути тиждень, а може і півроку. От так було і тоді, чоловік поїхав по роботі на три місяці. З синами переважно проводжу час я. Мені спочатку було дуже важко, але потім я прийняла ту ситуацію, що чоловік повинен заробляти, до речі, він непогано заробляє, а я повинна сидіти з дітьми і створювати домашній затишок в будинку. Ми, до речі, жили у великому красивому домі. Бабусі і дідусі до нас рідко приїжджали. Хіба що на свята, і то просто в гості. Так тому з дітьми я справлялася повністю одна. Звичайно, хотілося, щоб батько більше приділяв синам уваги, але мій Сергій, так звали чоловіка, по можливості, коли мав трохи вихідних, старався віддати багато уваги хлопцям, надолужити, так сказати той час, який він проводить у відрядженнях.
Кожного ранку ми вставали. Я готувала сніданок дітям, тай сама з ними одразу снідала, бо потім на це часу в мене майже не було. Молодшого сина не вийшло влаштувати у дитячий садок, тому ми дали його на приватні уроки англійської, ці уроки проходили у ігровій формі, для таких маленьких діток. Тому щодня у нас зранку була англійська, старшого сина по дорозі завозила в школу. А сама бігла додому, швиденько готувати обід. Тоді забирала молодшого Богданчика з англійської, а старшого Павлика зі школи. Ми сідали обідати. Богданчик йшов на обід спати, я інколи викликала няню, яка доглядала Богданчика, коли він спить, щоб повести Павлика на секцію плавання.
Ми поверталися вже з плавання і проводили вже весь день вдома, разом, або ж ішли на прогулянку.
Якось Павлик, декілька ночей не хотів сам засинати, перший раз у нього таке було, не розумію чому. Він приходив серед ночі до мене, в спальню і лягав аж тоді засинав, мені навіть якось смішно було, молодший без проблем спить у своїй кімннаті, а старшого сина, напевне, щось тривожило. Я вирішила, що з цією проблемою треба боротися якось.
Раніше, я читала своїм малюкам казки перед сном, але потім їм вони набридли, ми з чоловіком купили їм телевізор у кімнату, і вони засинали під мультики.
Але мультики тут не допомогли, я вирішила розповісти йому історію перед сном. Придумала казку про тварин, які охороняють своїх господарів, а у нас якраз Барс був, собака наш, я переклала спальне місце Барса до кімнати хлопців, і пообіцяла, що Барс обов’язково буде охороняти сон Павлика. Синочок повірив у казку і заснув. Коли чоловік приїхав додому з відрядження, ми розповіли йому цю історію, про охорону сну нашим Барсом і почали всі сміятися.
