Олексій годував маленьку Марійку, аж ось у вікно хтось постукав. Гостей вони не чекали…Матір хлопчика в той час була на роботі. Олексій поспішив відчиняти двері. На порозі стояв чоловік на підпитку. Малий впізнав дядька Сергія, він був татом Марійки, але зник кудись три роки тому, залишивши двомісячну дитину сестрі. Йому було дуже важко після смерт1 дружини…
— “Донечка! — потягнувся чоловік до дівчинки, але вона лише заховалася за Олексія.
— Мами не має, вона буде ввечері. — відповів хлопчик.
— Ну добре, скажи матері, що я ще прийду. По Марійку приїхав, дружину собі знайшов, тому збирай її речі… — дав настанови Олексійкові Сергій, а сам ледь рівно на ногах стояв.
Хлопчик хоч і прив’язався до своєї сестрички, проте був радий, що її забере рідний батько. Йому було важко кожного дня доглядати за Марійкою…Він заздрив своїм друзям, які могли спокійно гратися, а в нього вже були такі важливі обов’язки.
Ввечері прийшла Тамара. Вона була дуже виснажена, працювала на фермі дояркою, робота важка, але хоч якісь гроші приносила. Чоловік її покинув, ще як Олексію було два рочки. Згодом і брат дитину свою залишив, а сам подався кудись…Тамара ж добра душа, прийняла дівчинку як свою рідну, але з таким кроком Сергія змиритися не могла. Так, дружина померла його, але ж через горілку! Обидва випивали, може й воно краще, що Марійка опинилася в тітки, хтозна, що б з нею зараз було.
Олексій розповів, що приходив дядько, і казав збирати речі його доньки. Тамара повірити не могла, що він нарешті за голову взявся…Вона була рада і стривожена водночас. Чекали на Сергія до ночі, проте той, попри свої обіцянки, так і не з’явився. Більше про нього не було й звісточки. Ну все стало ясно — знову зник…
З того часу минуло тринадцять років. Марійка виросла справжньою красунею! Ще й помічниця яка для Тамарки. Цьогоріч в Марії останній шкільний рік. Вона плідно готувалась до іспитів, мріяла вступити до столиці…Олексій вже й з армії прийшов, шукав тут роботу. Тамара не могла натішитись своїми дітьми. Для неї вони були промінцями надії.
То була субота. Родина готувалася до вечері. Тамара накривала стіл, їй допомагала в цьому Марійка. Жінка вже збиралась кликати Олексія вечеряти, як почула гавкіт пса на подвір’ї. Син Тамари вийшов на ґанок глянути, хто ж це прийшов, і побачив досить знайоме йому обличчя. То був Сергій.
— Ну нічого собі, які люди…Де ж ти вештався стільки років?! — не могла зрозуміти Тамара, коли брат заходив в будинок.
— І тобі привіт, сестричко. Я по Марію прийшов…
— Що? Вона тебе й не пам’ятає більше! Нікуди Марійка не піде!
Сергій вимагав в сестри гроші…Адже він мав повне право забрати дівчинку до себе. Тамара, щоб не калічити життя племінниці, віддала останню копійку, яку так довго відкладала. Олексія ледь стримувала Марія, аби той не натовк пику дядькові…Вона не хотіла, щоб братик мав проблеми через її недолугого батька.
Так Сергій знову зник. Марія вступила в університет самотужки — гарно склала іспити. Виш закінчила з червоним дипломом, швидко знайшла роботу. У двадцять вісім дівчина вже була досить успішною особистістю. Разом з друзями відкрила бізнес, який розвивався шаленими темпами. Заміж виходити не поспішала, хоча й від кавалерів відбою не було. Марія хотіла реалізуватися. Про свою тітку дівчина не забула — облаштувала гарно будинок Тамарі, купила тій машину, допомагає фінансово. Брата та його дружину влаштувала на роботу, до себе на фірму. Загалом все добре було в цій родину.
Про батька Марія не згадувала, але все ж довелося, коли той знову з’явився. Сергій прийшов просити грошей…Виглядав він дуже кепсько. Чоловік сказав, що хворіє, і йому потрібне лікування. Сергій просив вибачення за все в доньки навколішках.
Марія знайшла клініку для батька та доглядальницю, але просила більше ніколи не згадувати про неї…Через декілька місяців Сергій п0мер.
