Я із своєю подругою дитинства, наче рідні сестри. Все знаємо одна про одну, разом проводимо багато часу і так зі шкільних років. Та у наших сім’ях є одна відмінність: моя – дружня, щаслива, яка що вихідних проводить час разом, та її – на перший погляд звичайнісінька середньостатистична. Але все не так, як виглядало збоку.
ЇЇ батьки живуть разом усе життя, але як чужі люди. Майже не спілкуються, не проводять разом час, навіть бюджети у мами і тата різні. Кожен живе для себе і у своє задоволення. Олена завжди у розмовах каже, що заздрить мені і теж хотіла б таких стосунків із батьками. Нещодавно її батько зліг після інсульту, а через кілька тижнів помер.
Після похорону Олена сиділа з мамою і говорили про наболіле. От вона не стрималась і запитала прямо:
– Чому ти все життя прожила з чоловіком, якого не кохала?
Мама задумалась і відповіла:
– Я навіть думати про таке не хотіла, а що б люди сказали, а родичі?
Моя подруга не мала, що відповісти мамі, просто встала і вийшла, а коли розповідала про цю розмову мені, то голос у неї, аж тремтів:
– Ну як так можна? Ми ж живемо одне життя, навіщо мучитись і терпіти, коли можна просто розлучитися і жити окремо.
Розмова у нас перейшла у мрії про наші майбутні сім’ї. Я студентка і розумію, що за кілька років треба створювати свою сім’ю. Дуже б хотіла таку, у якій сама зростала. У мене був чудовий приклад – мої батьки, які завжди підтримували один одного, щоб не трапилось.
Олена теж почала розповідати про те, яку сім’ю вона хоче. У неї на той час був хлопець, з яким вона зустрічалася. Він їй зробив пропозицію і подруга погодилась. Вони, наче кохали один одного і все було гаразд. Та от перед самим святкуванням Олена прийшла до мене у сльозах і почала розповідати про те, що вона робить найбільшу у світі помилку – виходить заміж. Вона не кохає свого обранця, але боїться про це повідомити, бо…. «що про це скажуть?»
Вона повторила долю своєї мами: вийшла заміж за нелюба. Олена не була готова до заміжжя, мене це дивувало найбільше. Вона не любила готувати їсти і займатися домашніми клопотами. Не хотіла ще мати дітей. Навіщо вона так поспішила?
Її сімейне життя не було казкою. Чоловік був скупим, на сім’ю виділяв мінімум коштів, на Олену то й узагалі нічого, зате себе дуже любив побалувати: гарні речі, смаколики, відпочинок із друзями. Вона довгий час терпіла, пробувала якось натякнути, але він на це й уваги не звертав. Думав лише про задоволення власних бажань.
Коли Олена шукала слів підтримки у найріднішої людини – мами, то у відповідь чула, що її ніхто не заставляв виходити заміж, а коли зважилась на такий крок, то терпи. Жила молода пара у мами Олени, бо відносини чоловіка з його матір’ю бажали бути кращими. Ось уже й Олена наважилась на розлучення, як дізналася, що скоро стане мамою, а тут вже й діватися було нікуди.
Олена народила сина Матвія – це її найбільше щастя і гордість. Роки минали швидко, син підростав і тут настав час обирати вищий навчальний заклад. Вибір перед ним є великий, оскільки вчився він найкраще з усіх однокласників і підтвердив свої знання високими балами вступних випробувань. Вибір був не простий – обрав закордонний навчальний заклад і переїхав від батьків.
Перед новим роком моїй подрузі у пошту поставили конверт без підпису. Вона здивувалася, подумала якась рекламка і хотіла викинути у сміття, та щось її зупинило. Вона відкрила і прочитала все, що там написано і просто була приголомшена. ЇЇ чоловік має коханку! Уже більше п’яти років – це його однокласниця. Лист був від неї, хотіла розплющити Олені очі.
Вона докоряє собі, як вона цього могла не помічати, хоча у них вже давно просто дружні стосунки.
Вона подала на розлучення, а чоловік без жодних пояснень зібрав свої речі і переїхав до нової обраниці.