Осінній крос

Який прекрасний осінній ранок! Сонце, прокинувшись, пестить своїм промінням золоте листячко. Природа забарвлюється всіма барвами осені. Спокій та безтурботність.
– А чи не сходити мені за грибочками, – прийшло на думку одній літній, але дуже цікавій жіночці у вихідний день.
Вона поралась цілий тиждень на дачі і в суботу вранці вирішила сходити в ліс по гриби. Нещодано пройшли дощі і почався грибний сезон. Приготувала відро, ніж, вдягла кумедного капелюшка. Пішла.
В лісі стояла чарівна тиша. І чим далі в ліс, тим стає тихіше, тільки листя під ногами шурхотить та пташки наспівують.
Йшла, собі йшла, грибочки збирала. Наспівувала. Вийшла на просіку зі стежкою і спокійнесенько по ній пішла, милуючись природою, вдихаюче смачне повітря.

Раптом за спиною якийсь шурхіт, вона обернулася, бачить – біжить прямо на неї здоровезний мужик, швидко так біжить і явно з якоюсь метою.

Вона рвонула від нього що сили, відро перед собою тримає, щоб грибочки, не дай боже, не розгубить. Через метрів п’ятсот відчуває – все, більше не може. Все ж таки поважний вік та шикарна фігура зробили свою справу.

Зупинилася і приготувала відро до битви. А чолов’яга той добігає до неї – і мчить повз … Що аж волосся заворушилося, з такою швидкістю пробіг……

Вона дивиться йому вслід і бачить – а у нього на спині номер – спортсмен.
Біда та й годі! Стоїть. Розгубилась, відро обіймає.
Далі повз неї проповзає, згинаючись від сміху, група інших учасників кросу …
Такого реготу в лісі давно не було чутно.

 

Оцініть статтю
Осінній крос