Мені двадцять п’ять і я нещодавно дізналась, що вагітна. Цю дитину ми чекали дуже довго. З чоловіком ми одружились три роки тому, але за цей час я чомусь не могла завагітніти. Проте нещодавно дізналась, що нарешті в мене з’явиться малятко. Моєї радості тоді не було меж!
Зараз змушена знову жити з бабусею. Чому знову? Все дитинство я проводила поруч з нею, тому що батьки поїхали працювати за кордон, а навідувались назад до нас дуже рідко. Бабусю я звісно ж дуже люблю, але їй подобається все контролювати…Чоловік почав наполягати, щоб я поки жила у бабусі на останніх місяцях вагітності, тому що він постійно працює, і боїться за свою вагітну дружину…Якщо щось станеться, а поруч не буде нікого…
Спочатку ми з чоловіком не хотіли знати, хто у нас буде — хлопчик чи дівчинка. Ми думали зробити це сюрпризом, і взагалі, яка різниця, хто у нас буде, цю дитину ми точно будемо любити понад усе у світі. Але бабуся почала наполягати, щоб ми все-таки дізнались, якої статі буде малюк, адже потрібно купувати одяг заздалегідь. Вона почала обзивати нас легковажними…Ми все ж були впертими у своїх намірах, тому бабуся сама пішла до лікарки, яка робила УЗД і дала їй хабар, щоб та сказала хто у нас буде.
Вона одразу ж розпатякала, що це хлопчик…Ну ось, і ніякого сюрпризу. Але чоловік не образився на мою бабусю — він був неймовірно радий, що у нього буде син!
Мене ж ця ситуація дуже розізлила. Набридло, що бабуся постійно втручається у наші справи. Я старалась взагалі не контактувати з нею, аби не провокувати на нові конфлікти. Проте нещодавно сварка все ж трапилась. На цей раз ми сперечались через ім’я мого синочка.
– Ти взагалі у своєму розумі? Як ти хочеш назвати мого онука? Тимофій? Що це за ім’я таке дивне? – не могла заспокоїтись бабуся.
– Не дивне, а рідкісне! Мені й чоловікові подобається.
– А мені не подобається! Я не хочу, щоб мого онука так звали! Он які гарні імена є : Андрійко, Миколка, Петрик.
– Яке вам взагалі діло, як ми будемо називати нашу дитину?! Мені набридло, що ви постійно втручаєтесь у наше життя! Я не можу діждатись моменту, коли я знову повернуся до своєї квартири! – я була дуже роздратована, тому так налетіла на бабцю.
Бабуся напевно образилась, бо змовчала. Ну і нехай…Я не буду більше терпіти її вказівки.
