Я познайомився із Віталіною в одному із місцевих нічних клубів, під час закритої вечірки в честь дня народження нашого спільного друга. Вона одразу сподобалася мені. Задалася такою милою та скромною, не зважаючи на місце, в якому ми були. Через два дні я все вирішив попросити у друга її номер, або сторінку у соціальній мережі, оскільки у той вечір так і не наважився до неї підійти, далі запросив її на побачення.
Дівчина виявилася моєю ровесницею, ми навіть навчалися в одному університеті та мали багато спільного. Дуже дивно, що до тепер ми ще не були знайомі. Я був здивований її серйозністю та мудрістю. Після декількох побачень, Віталіна запросила мене до себе додому. Тоді подумалося, що нічого поганого в цьому немає. Чесно, вона казала, що вдома нікого не буде і ми зможемо вдосталь провести часу разом, проте її батьки так і не поїхали за місто, тож вийшло таке собі спонтанне знайомство.
Признаюся чесно, я дуже хвилювався, оскільки такий досвід у мене був вперше. Особливо переймався за знайомство із майбутнім тестем. Чоловік, за розповіддю Віталіни, дуже консервативний, адже у минулому був воєнним. Хватка, напевно, дуже міцна. Проживає дівчина в приватному будинку, сад, город, – все, як годиться. В силу своєї натури я доволі галасливий та емоційний, як не дивно, батьки Віталіни здалися дуже стриманими, тому не відповіли з такою ж радістю на моє привітання.
Спершу мені запропонувала чай. Я не відмовився. Відразу почалися питання про освіту, роботу і, звичайно, майбутні наміри на їхню доню. Я й не мав, що сказати, ми знайомі то, лише понад 2 тижні. Далі батько Віталіни почав розпитувати чи вмію меблі лагодити, сантехніку ремонтувати, дрова колоти, а ще з рушниці стріляти, гриби збирати. Я відповідав як є, що не вмію. Реально ніколи не стріляв з рушниці. А перед цими людьми не хотілося брехати. Ой, ви б бачили обличчя тестя. Начебто я зовсім пропащий. Добре хоч мати дівчини трохи заступилася за мене і сказав, що нічого, головне аби порядний був. До речі, теща показалася доволі адекватною, хоч і не менш вимогливою.
Тоді я доволі швидко покинув їхній дім. Не знаю, такі двоякі відчуття після знайомства, немовби мене морально роздавили. Думаю, у цій сім’ї спуску мені не дадуть, адже Віталіна їхня єдина дитина, яку вони цінують і бережуть як можуть. З іншого боку, це правильно. Будуть зате чудові бабуся і дідусь для наших дітей, але це я щось задалеко зайшов у майбутнє.
