Чоловік працює близько 11 років за кордоном у Чехії. На Батьківщині він має свою трикімнатну квартиру у центрі столиці. Анатолій виріс у хороших умовах, тому не мав бажання розділятися зі звичкою добре жити, тим паче якщо усе це він досягає власним заробленим коштом.
Пред тим як він вирішив полетіти в іншу країну, чолов’яга працював у фірмі свого знайомого, з яким пройшов тяжкий шлях, щоб зараз її назва була популярною та престижною. Тоді він був директором, якого поважали в окрузі, бо на це було покладено багато зусиль та жертв. До цього всього у покинутого жінкою холостяка була на плечах маленька донечка, з якої він здував пилинки.
Анатолій виростив красуню розумною та чемною, проклав їй шлях до якісної вищої освіти. В університеті Ангеліна покорила не одне серце своїм талантом, в особливості сина ректора, який навчався разом з нею у групі. Батько знав про це і постійно запитував щодо хлопця у дівчини.
Дочка ігнорувала слова тата й через декілька років познайомила його з її нареченим. Чоловікові не сподобалась поведінка Ангеліни, але не став давити на неї. Дівчина ж не втрачала шанс й вийшла за нього заміж. Холостяку довелось довгий час мовчати, щоб не виговорити лишнього, бо він був розлючений, що більшу частину витрат оплатив на весілля він, а не її наречений.
Молода сім’я переїхала жити до родичів нового чоловіка. Дівчина не одноразово просила про допомогу у батька, бо ситуація з фінансами у них була кепська після того, як вони витратили усі подаровані гроші на поїздку в Італію. Анатолію було шкода, але не хотів, щоб вони постійно сиділи у нього на шиї, тому відмовив. Як-не-як, але тепер він має відповідати за життя Ангеліни.
Друг з яким тоді працював чолов’яга вирішив узяти нового кваліфікованого працівника на його посаду, що обурило нашого героя і так він дійшов до рішення працювати в Чехії. Там, до речі, жила його рідний брат зі своєю жінкою та дітьми. Анатолій старанно заробляв і міг дозволити собі великі витрати на свої давні мрії.
Брат порекомендував свого знайомого, якому потрібні були спонсори на власний бізнес в рідному місті, звідки поїхав чоловік. Повіривши, йому довелось тривалий час вкладатись у нове діло, яке обіцяло, що повернення додому буде грандіозним і тоді життя буде як у казці.
Ось так через 11 років Анатолій повернувся в Україну, коли більше не було потреби працювати на бізнес, бо тепер він міг працювати на нього у рідному місті. Усе необхідне є, то чого ж там залишатись?
Перейшовши поріг власної квартири, на нього чекали не найкращі новини. Ангеліна почувала себе як дома разом зі своїм чоловіком та його мамою. Донька очікувала на другу дитину. Повернення додому було невдалим. Картина у трикімнатній квартирі була доволі неоднозначною, ніхто так і не смів вимовити хоч слово, доки невідома жінка не підійшла і не заявила, що тепер тут живуть вони й невістка давно переписала документи, що це її власність, а не його.
Дівчина підтримала і лише запропонувала на деякий час пожити з ними у дитячій кімнаті. Оце так гостинність — відказав батько.
Але чекати вибачень довелось не довго. Наступного дня молода мама завітала до тата, який у цей час сидів у своєму улюбленому кафе біля будинку, у якому вони живуть. Так вони прояснили ситуацію. Вже немолодого чоловіка пробрало до сліз, бо зрозумів як він помилявся щодо дочки. Фінансів вистачало, щоб він придбав іншу квартиру, тому виганяти їх не став, але Ангеліна відчувала вину, що переписала документи на себе. Любляче серце холостяка пробачило усе, коли дізнався про те, що пережили вони з чоловіком, доки його не було і він не хотів допомагати. Нехай це буде розплатою за мою байдужість — наполіг Анатолій.
Головний герой цієї історії жив поблизу доньки й відвідував їх з внуками. Так вони були у мирі та любові між собою й тому були щасливі.
