Після народження онука, запропонувала дочці переїхати до себе, а тепер про це шкодую

На повноліття своєї донечки ми з чоловіком подарували йому квартиру, щоб та змогла самостійно та окремо жити, особливо, коли буде своя сім’я. Так нещодавно Настюня вийшла заміж за чудового парубка, він мені дуже подобається. Після народження онука, їхнє життя дуже ускладнилося, дочка не справлялася із роллю матері, тому я запропонувала переїхати до нас.

Спершу молоді намагалися бути батьками самостійно, ні мене, ні чоловіка особливо не турбували, хоч стосунки у нас були чудовими, я радо хотіла допомогти з будь-якою проблемою. Зрозумівши, що так продовжуватися не може, дочка поговорила із чоловіком, і вже за пару днів вони зі всіма речами були у нас. Я докладала всі свої сили, аби якнайбільше допомогти з маленьким Сашком. Дочка із зятем вдячно приймали мою допомогу.

Ми, як дідусь і бабуся, були безмірно щасливі бачити нашого онука кожного дня, мати можливість за ним доглядати та гратися. Зять знову отримав можливість спокійно ходити на роботу, без декількох кружок кави на день, а дочка почала виглядати набагато краще, змінився тон обличчя, став, так би мовити, здоровішим та відпочилим. Поки ми продовжували так жити, все було чудово.

Але радіти мені довелося недовго. Пройшло уже пів року, діти й не думали перебиратися назад. Скажу чесно, на старості років я швидко стомлювалася, хоча, не скаржилася, сама ж запропонувала свою допомогу. Місяць назад Настя повідомила, що знову вагітна. Я дуже щаслива, от лише, не уявляю цей гамір уже від двох дітей.

Всі мої далекі розмови про квартиру, яку ми їх подарували з батьком, дочка не розуміє, уже й не знаю як делікатно попросити переїхати назад, а то пора. Я б продовжувала допомагати, – віддалено, могла б приїжджати час від часу, або брати онуків до себе на вихідні, але не більше. Уже не маю на старості років спокою у власному домі.

Квартира у нас невелика, три кімнати. Тому всі автоматично перетворилися на спільні: одна моя з чоловіком, друга – дочка з чоловіком і третя для онука, всіх гостей повинна приймати на кухні. І ось тепер сиджу щодня і думаю, як мені вчинити? Попросити все ж Настю повернутися до власної квартири, хоча я сама запропонувала пожити у себе? Чи мовчати, щоб не зіпсувати з нею відносини, а то ще образиться?

Оцініть статтю
Після народження онука, запропонувала дочці переїхати до себе, а тепер про це шкодую