Коли я вийшла заміж, ми одразу з чоловіком вирішили, що будемо жити окремо від батьків. Оскільки коштів на придбання квартири не було, ми почали винаймати однокімнатну недалеко від центру. Спершу все було добре, нам вистачало місця, але рівно до того моменту, як я дізналася, що вагітна.
Ми зрозуміли, що варто шукати або більше житло, або переїжджати до моїх батьків. Насправді можна було одразу у них жити, оскільки батьківський будинок великий за площею, 3 поверхи і чималий двір, просто хотілося певної сепарації та самостійності. З народженням дитини уже не до наших амбіцій, потрібно думати про малечу у першу чергу.
Зарплати Станіслава ледь вистачало на оренду двокімнатної квартири, а ще ж потрібно сплачувати комунальні й найнеобхідніші продукти. Я пішла в декрет, тож доходу у сім’ю не приносила. Дійшло до того, що орендована квартира забирала усе, навіть мови не було про якісь дорогі речі, меблі та одяг для майбутньої дитини. Я так більше не могла, тупо поставила умову: або ми разом переїжджаємо до батьків, де мама зможе допомагати з дитиною і за житло не прийдеться платити, або переїжджаю лише я.
Я бачила, що Станіслава це засмутило, але що поробиш? Зараз зовсім інші пріоритети. Батьки дізнавшись про мої наміри, одразу сказали, що віддають увесь 2 поверх під наше розпорядження: 2 спальні, ванна кімната, навіть невелика кухня є. За цей час чоловік зміг би підробити та відкласти, а тоді, можливо, і про свою нерухомість будемо думати. Станіслав уже майже погодився, все-таки в батьків нам буде легше і матеріально, і морально, після народження дитини.
За декілька днів до переїзду втрутилася моя свекруха, яка почала намовляти коханого, мовляв, той будинок не його, він чужий, буде як у гостях, а не повноправним головою сім’ї. Прийдеться слухати тещу з тестем. Ось так, після тієї розмови його думка знову повернулася до початкової.
Іншого виходу я не бачила, як слідувати своїй умові, тому зібрала речі та перебралася до батьків без чоловіка. Він телефонує щодня, просить повернутися. Якщо хоче продовжити наше спільне життя, нехай приїжджає до мене і крапка!
