Мені було уже 21, я закінчувала останній курс університету і жила звичайним студентським життям до одного дуже дивного випадку.
У черговий вечір п’ятниці я з компанією друзів зібралися разом провести робочий тиждень десь у клубі. Там я зустріла Сергія, друг мого одногрупника, з яким ми зустрілися уже на вечірці. Він одразу мені сподобався: брюнет з голубими очима, високий та стильно одягнений.
Проте робити перший крок та просити його контакти мені не довелося, він підійшов першим. Весь вечір ми провели разом із танцями та коктейлями, після чого він відвіз мене додому.
Сергій був досвідченим в любовних справах, вмів поводитися з дівчатами: щоразу при зустрічі дарував квіти, говорив розумні речі, водив в кіно. До слова, я проживала сама у власній квартирі, тому дуже скоро він почав залишатися у мене на ніч. Це ставало дедалі частіше і, здається, ми уже практично жили разом.
Єдине, що мені не подобалось – його робота. Він прокидався раненько та повертався ближче до ночі. У нас були лише нічні рандеву.
І раптом, одного вечора, під час прогулянки, Сергій почав дивно себе поводити. Я прямо запитала його про це. І тут він зробив мені пропозицію. Від несподіванки я погодилася, хоч вважала, що все відбувається надто швидко.
Ситуація повністю змінилася, коли я, щаслива від очікувань весілля, зустрілася зі своїми друзями, серед яких був і Коля, наший з Сергієм спільний друг. Я не бачила його від того вечора в клубі. Дізнавшись, що я та Сергій зустрічаємося і навіть готуємось до весілля, Коля подумав, що я жартую.
Виявилося, що мій наречений весь цей час мав дівчину і це він до неї поспішав вдень, коли ніби-то був на роботі. Я зрозуміла, що Сергій веде подвійне життя: вночі зі мною, вдень з іншою. Він продовжував з нею зустрічатися навіть після пропозиції мені.
Неможливо передати той сором, що я відчувала в той момент, коли Коля розказував про інші стосунки мого, уже колишнього нареченого. Я взяла контакти тієї дівчини і вирішила усе їй розказати. У той же вечір я скинула їй смс з каблучкою на пальці, нашою спільною фотографією та підписом про брехню з сторони Сергія.
Не знаю, що було далі, але я змінила замки у квартирі, зібрала його речі і виставила за двері, разом із каблучкою.Більше Сергія я не бачила.
Але знаєте, що я зрозуміла? Я нічого не відчула окрім сорому: ні зради, ні болю. У мене не було кохання до Сергія, можливо, це і на краще.
