Я жила з тіткою і її чоловіком.Тітка, тьотя Віра, мамина сестра вона залишилася зі мною і взяла до себе на виховання, коли я була ще зовсім маленькою. Мої батьки мене не виховували, тато сильно вживав алкоголь і помер від серцевого нападу, а мами не стало, після тата, одразу через рік, не могла вона справитися з втратою батька. Якось, коли вона прийшла додому з роботи, я побачила, як вона зачинилася у ванній кімнаті і довго не відчиняла, я покликала на допомогу тьотю Віру, вона жила близько біля нашої квартири, у сусідньому під’їзді.Тьотя Віра мене послухала і ми скоро прибігли до нас додому, але, на жаль, було вже пізно, моя мама здійснила cyїцид, я вже добре пам’ятаю як її виносили з тієї ванни, всю закривавлену, мені тоді як дитині, на той час мені було сім років, стало дуже важко, в мене була психологічна травма, тьотя Віра після того випадку, водила мене ще довший час до психолога. Але разом з психологом і підтримкою моєї тітки, ми вийшли з того страшного стану і життя налагодилося.
Потім, після смерті мами, я переїхала жити до тьоті Віри в квартиру, вона мене зі своїм чоловіком удочерили. А квартира, в якій я жила, коли мама ще була живою, просто залишили, зараз тьотя Віра має квартирантів і здає її. Але, по факту, квартира вже моя, так як я перша спадкоємиця після смерті власників. Це була квартира мами моєї, їй моя бабуся і дідусь подарували на весілля.
Тьотя Віра мене доглядала, дбала як про рідну донечку, своїх дітей з чоловіком вона не мала, тому всю любов вони віддавали мені. Дядько Іван, так називався чоловік, тьоті Віри, замінив мені батька. Ми стали по справжньому сім’єю. Про маму в мене збереглися тільки хороші спогади, адже вона моя мама, я часто ходжу на кладовище до своїх рідних батьків. І завжди розповідаю їм, що в мене відбувається в житті.
Тьотя Віра з дядьком Іваном, працювали на хороших роботах, гроші в нас завжди були, вони мене любили, купляли мені дорогий одяг, гарну косметику, я ні в чому не бачила потреби, бо практично все мала.
Якось я познайомилася з хлопцем із нашого двора, він мені дуже сподобався. Олександр, так звали його, почав залицятися до мене, я приймала це, він мені теж дуже імпонував. Ми почали зустрічатися, але, на жаль, так сталося, що після школи я вступила в університет, який знаходився в іншій області, і поїхала туди на навчання.
Приїжджала дуже рідко, бо не хотіла витрачати час, тай грошей йшло немало, на дорогу, щоб кататися просто так, туди сюди.
Коли приїжджала до тітки, то часто зустрічалася з Олександром, він розповідав мені, що влаштувався на роботу. Живе поки з батьками, але мама з татом, Олександра, дуже почали хворіти, я їх знала, вони були хорошими людьми. Часто ми з Олександром, коли я приїжджала, провідували їх.
Якось я роздумувала над своїм життям, я розуміла, що вже закінчую інститут, що треба вирішувати, де далі жити чи лишатися в тому місті, де знаходився інститут чи вертатися додому. Тай, крім Олександра, я нікого не бачила біля себе, я й справді закохалася в нього.
Я вирішила, що повернуся додому і буду шукати там роботу, тай з Олександром, ми нарешті зустрінемося і будемо разом назавжди. Але так не сталося. Коли я приїхала, виявляється Олександр, вже одружився і нічого мені про це ніхто не казав, навіть моя тітка, не розумію чому.
Він одружився на моїй однокласниці. Я змирилася з тим і почала нове життя, переїхала на свою законну квартиру, від мами та, що залишилася знайшла роботу, і жила собі спокійно, тільки от про Олександра, я ніколи не забувала. Якось наша спільна подруга, розповідала як він живе з дружиною, що в них все погано, казала, що вона народила йому дочку, а сама ходить по клубах, залишає дитину на нього і, напевне, вони розлучаються, бо в Лілі, так звали Олександра дружину, хтось є.
Якось я зустріла Олександра в парку він гуляв зі своєю донечкою без дружини, розповів мені як Ліля його обманювала і втекла, просто від сім’ї і залишила доньку на нього, зараз вони живуть вдвох. Олександр запрошував мене часто в гості, я приходила, гралася з його донечкою і одного разу, просто залишилася в нього назавжди. Нарешті, ми разом, в нас народився синочок, тепер я найщасливіша жінка на землі.
