Любов об’єднала двох німецьких школярів ще тоді, коли обидвом і 16 не було. Чотирнадцятирічна Зара поверталася із занять. Попереду ішла компанія дещо старших хлопців. Один із юнаків почав щось шукати у кишенях куртки й навіть не помітив, як із однієї випали навушники. Дівчина підняла загубу та гукнула до хлопця. Їхні погляди зустрілися, між учнями зав’язалася невимушена розмова.
Ось так Зара познайомилася з Йонасом, із яким тепер виховує двоє дітей. Сім’я також веде свій ранковий кулінарний блог.
— Коли вперше побачила Йонаса, той мені чимось видався подібним на популярного англійського актора Фредді Хаймора. Ну того, що із Джонні Деппом зіграв у «Чарлі й шоколадна фабрика». Такий же високий із ясними очима. Після випадкового знайомства ми почали проводити багато часу разом. Просиджували годинами на подвір’ї школи, слухали музику. Він був тільки на рік старшим за мене, — згадує Зара.
Потім юні закохані вже не соромилися триматися за руки, навіть коли ішли повз вчителів. Подруги героїні раділи за неї. Деякі заздрили, бо вважали дівчина просто хоче виділитися. До ранніх стосунків Йонаса і Зари навіть звикли їхні батьки, адже школярі майже кожного для бували вдома і в тих, і в інших.
Тільки-от чим довше часу пара проводила на шкільній території, тим більше недоброзичливих поглядів було з боку викладачів. Навіть одного разу зачитали учениці лекцію, що та подає негативний приклад іншим.
— Звичайно, не всі вірили у серйозність наших стосунків. Та ми були тоді ще такими юними, окриленими почуттями, що навіть не звертали увагу на чужі поради, — каже дівчина.
Коли Зарі виповнилося 17, мрії про вищу школу довелося відкласти. Юнка дізналася, що вагітна. Коли розказала про це своєму хлопцю, той був розгублений. Тільки перші труднощі не дали приводу для розірвання відносин.
— На початку нам дуже допомагали батьки. Підтримували з обидвох сторін. Приносили покупки, домашню їжу, щоби мені не було так важко, допомагали вибирати дитячий одяг, навіть прибирали. А Йонас ходив разом зі мною до лікаря, ми чекали на появу хлопчика, — ділиться Зара.
Перший рік після народження сина був найважчим. Мати вже втомилася рахувати невиспані ночі та часті походи до лікаря, оскільки первісток часто хворів. Їй боляче було дивитися, як маленький Міхаель не може заснути і плаче, бо щось його турбує. Якби не Йонас, який також підхоплювався вночі, щоби заколисати сина, то Зара би не дала ради собі.
Так непомітно за буденними турботами минуло два роки. Пара врешті-решт зібрала кошти, щоби переїхати в нове помешкання та влаштувала розкішне весілля. А тут за два місяці ще одна радісна звістка – знову вагітна.
— Через другу вагітність я вже так не турбувалася. Ми мали чималий попередній досвід, тому були загартовані. Йшли по знайомому березі. До того ж наша наступна дитина – дочка Адель була набагато спокійніша за Міхаеля, — усміхається мати.
Іноді Зара зустрічає на вулиці своїх колишніх однокласниць. Всі вони поки одинокі, навчаються, починають будувати кар’єру. Коли Зара їх бачить, радіє, що її життя склалося по іншому. Що їй лише 21, а вона вже має таку велику та міцну родину. Двох чудових дітей та люблячого чоловіка, який у всьому її підтримує.
Коли хтось питає, у чому ж полягає секрет щастя її сім’ї, дівчина каже, що ніколи не варто жити ілюзіями. Якщо постійно шукати чогось кращого та не помічати навколо справжніх людей, то можна проґавити свою долю.
