Ми з дружиною лише побралися. Вона була неймовірно красива та мала чимало залицяльників, але ж обрала мене. Ми швидко обрали дату та місце нашої весільної подорожі та придбали квитки.
У день вильоту я став помічати, що Анна, моя дружина, довго спілкувалася з якимось чоловіком по телефону. Говорю: «З ким ти це розмовляєш весь день?». У відповідь я отримав лише змах рукою. Думаю, ну хіба мало, який знайомий, не буду у перший місяць подружнього життя розпитувати про телефонні дзвінки.
Того дня ми щасливі добралися до аеропорту, розмовляючи про наш незабутній відпочинок. Дзвінки не припинилися. Я зрадив своїм принципам, і коли моя дружина відійшла, взяв її телефон та подзвонив на останній набраний телефон. З третього разу взяв чоловічий голос: «Алло, я уже тут, де мені тебе чекати?» – почув я у відповідь. Почувши мій голос, невідомий скинув.
Моя дружина, повернувшись, засмутилася та запевнила мене, що це організатор сюрпризу для мене, про який я не мав дізнатися. «Ну і дуrак» – подумав я.
До літака залишалося 4 години, виліт о 2 ночі. Від тривалого очікування я заснув. Прокидаюся, на годиннику 1 ночі, дружини ніде немає.
Я до працівника аеропорту: «Є у вас у залі очікування камера?» Відповів: «Є, але я сам не можу записи з неї дивитися, це тільки за запитом». Домовившись із працівником, я поглянув на камери. Моя дружина разом із «невідомим сюрпризом» сіла на інший літак годину назад.
«От так сюрприз!». У результаті розбиратися з нею я не мав бажання, тому не знаю куди і з ким вона полетіла, а я додому – збирати її речі.
