В моїй сім’ї не доводилось готувати, мама часто давала гроші на їдальні, тому, що вони з батьком до ночі працювали. Тому коли я виросла, не вчилась готувати, а так само продовжувала заощаджувати час в столових і кафе.
З Юрою ми були співробітниками. Мабуть, чудово коли ти з людиною можеш проводити багато часу, тому що навіть працюєте разом. Згодом було весілля і я завагітніла двічі. Нам було комфортно разом. Наші звички не заважали нам жити разом до одного моменту.
До нас переїхала свекруха. Кухня була її стихією. Мабуть, на світі не було жодної страви, яку б вона не приготувала. У нашій квартирі запанувала гармонія. Мені значно легше було справлятися з дітьми та появилося більше часу на себе.
Нарешті, похід в салон краси зробив з мене ту, якою я була до одруження. А щоб не втомлювати маму чоловіка, вирішила на вечерю взяти на себе. Оскільки, готувати так і не навчилась, то вирішила замовити доставлення суші. Можливо, свекрусі сподобається екзотична кухня, думала я.
Залишилось дочекатись, лиш чоловіка. Проте його вираз обличчя сказав все замість слів. Йому не сподобалась ідея. Він покуштував, але надав перевагу маминому супу, що стояв на плиті.
Погостювавши свекруха, залишила нас на одинці зі своїми проблемами. Час від часу я намагалась приготувати щось смачне, але мені не виходило. Тоді вперше мій чоловік сказав:
-Можливо, тобі потрібно поїхати до моєї мами в село, щоб вона навчила тебе готувати?
Спершу, це звучало як жарт, але з часом він почав додавати: ” Ти б за кухнею так слідкувала, як за своїм манікюром”
На вихідні друзі запросили нас на день народження. Вони святкували вдома, тому що у них також були маленькі діти. Подруга приготувала все сама, стіл валився від величезної кількості різноманітних закусок і страв. Трошки випивши вина, мій чоловік знову почав братись за старе.
–Пощастило тобі, Васька. Твоя дружина от які смачно готує, а моя все замовляє з доставлення. А якщо вже приготує сама, то хіба вугіллям запастись потрібно буде.
–Не перебільшуй, – мовила подруга. – Вона в тебе дивись, яка красуня. А я коріння зафарбувати не маю часу.
-Але роль жінки – оберігати сімейне вогнище, готувати їжу і доглядати дітей. Їй немає сенсу красоту показувати комусь крім чоловіка.
Таких слів я не чекала від нього. Не розуміла звідки взявся цей первісний лад у його голові. Ми не затримались довго у друзів і попрямували додому. З моєї голови ще довго не виходили ці слова, а чоловік все частіше закочував очі, коли я готувала макарони.
Згодом ми зібрались у моїх батьків. Для мами не зрозумілі мої переживання, адже з батьком вони завжди знаходили компроміс. Вони запросили нас у ресторан, там була досить смачна кухня. Проте чоловік і тут сказав:
-Найсмачніше готує моя мама. А ви самі не вмієте і доньку не навчили. Думаєте чому я так схуднув. Це все її салати.
Це була остання крапля. Зібравши всю волю в кулак я наважилась відповісти.
-Якщо тобі так важко жити зі мною, то нумо розійдімось. Я так розумію, тобі не дружина потрібна, а домогосподарка. Яка буде прибирати, готувати і народжувати дітей. За весь час що ми разом, від тебе ні одного доброго слова не почула, лиш те на скільки я не схожа на твою матір. Тому схоже, тобі варто до неї повернутись.
Усі свідки цих слів замовкли. Мабуть, ресторан це не найкраще місце для з’ясування стосунків, але я не могла терпіти більше цих принижень. В цю ж хвилину викликала таксі додому. Зібравши всі речі чоловіка в валізи, поставила їх біля виходу.
Те що він був шокований, м’яко сказано. Я побажала йому щасливого сімейного життя з кухаркою яку він собі знайде. Надіюсь, на моєму життєвому шляху більше не трапляться такі чоловіки. А ви думаєте я правильно вчинила?
