Я живу сам, моя дружина вже давно пОмерла. Мені скоро стукне шістдесят п’ять, вже давно сиджу на пенсії. Живу в однокімнатній квартирі, яку ми ще з коханою придбали, коли вона була жива. 8ажко мені без неї, я так любив свою Тамару, так звали мою улюблену дружину. Ми все життя були разом, як то кажуть, і в г0рі, і в радості, доки смертb не рОзлучила нас. Тамаронька останні роки дуже х8оріла, у неї бОліли суглоби, був цукрОвий д1абет. А Останнє це було те, що виявили раK грудей третьої стадії. Ми довго бОролися з цією недугОю. Довелося продати свою трикімнатну квартиру і купити цю однокімнатну. Одним словом всі гроші йшли на л1кування моєї любої Томи. Але Бог розпорядився так, що забра8 її у мене. І тепер маю тільки одну радість- це мої діти й внуки.
За життя з милою ми виховали двох прекрасних діток. Любоньку і Максима. Син старший від донечки на п’ять років. Обоє повиростали, знайшли своє місце в житті. Люба одружилася в іншому місті, трохи далеко від рідного дому, аж за тисячу кілометрів, приїжджає рідко. Нещодавно народила другу дитину. То я внучат більше бачу на фотографіях аніж наживо, інколи прошу доцю переслати мені поштою фото, щоб подивитися на ці два промінчики щастя. Рік назад їхав до них в гості. Любка моя добре влаштувалася, має нормального чоловіка, який побудував будинок, бачу як він її любить і поважає, мало на руках не носить. Діти все мають, одним словом радий я за неї. Добре, що доля така в моєї донечки. А от синочок живе біля мене, ми мешкаємо в одному під’їзді. В нього є дружина і син, Матвійко. Попри те, що ми сусіди з Максом, він рідко навідується. Каже, що роботи багато і на сім’ю часу мало. Я все розумію, але мені так образливо, все життя виховував його, а він навіть не зайде до рідного батька і не спитає як здоров’я.
З внучком я часто прогулююся у нас на майданчику. Він розумник, закінчив другий клас на відмінно, відвідує секцію гри в шахи й шахмати. Завжди мені каже:- Дякую, дідусю, що навчив мене тієї гри, я тепер завжди перші місця займаю. Але одного разу стався прикрий випадок. В той день у мене було день народження. Я запросив своїх двох товаришів, за сумісництвом і сусідів. Хотів посидіти, згадати молодість. Ну і звичайно, як без моїх коханих діток, Любця, певна річ, не змогла приїхати, але привітала мене так гарно. Подзвонив своєму сину, не піднімав трубку. Так і пройшов цілий день, він не передзвонив і не привітав мене. Невже забув, я ж стільки сил в нього вкладав, і роботу йому пристойну знайшов і машину свою віддав. І намагався виховати нормальну людину, а він забув про рідного тата. От так інколи в житті є, стараєшся, віддаєш все, а в замін нічого не отримуєш.
