Родичі, як часто вони заважають подружжю.

Я живу з дружиною і двома дітьми. В нас щаслива сім’я. Діти вже виросли. Батьки нам купили квартиру. Вірніше, батьки моєї дружини купили нам житло. До того моменту, поки в нас не було власного житла, ми жили у моїх батьків. Але, на жаль, нормальну сім’ю створювати неможливо разом з родичами. Ми це зрозуміли і завжди хотіли жити окремо. Добре, що батьки моєї Наталі, так звали мою дружину, вирішили дати нам можливість самим жити і вести нормальне сімейне життя, без чужих вух і очей. Ми їм дуже вдячні за це. Я знайшов собі у місті, якому розташоване саме наше житло, роботу. Спочатку було важко знайти, але потім мені трапилася хороша перспективна робота. Я пішов працювати на кухню у наш місцевий, відомий ресторан. До того я теж мав справу з їжею, проте такого доходу як приносить зараз мені та справа, тоді в мене не було , а сім’я моя завжди хотіла добре жити. Я дуже радий, що так все вийшло з моїм робочим місцем. Зараз я став найвідомішим кухарем у своєму місці, мене поважають на роботі і запрошували в інші заклади, але не погодився, оскільки мені підходить моє місце, колектив, тай власники ресторану відносяться до мене шанобливо і з повагою, завжди прислухаються до мене. Тобто, від себе я роблю все можливе, щоб мої страви хвалили і подобалися людям. Я це люблю і люблю свою роботу, тай гроші непогано заробляю.

Дружина сидить поки що вдома, діти виросли, проте всеодно ще потребують догляду. Наталя також працює, щоправда вдома вона бухгалтер. Має під своїм керівництвом декілька підприємств. Тому все в нас склалося як тільки найкраще.
Одного разу до нас завітала непрошена гостя. Це похресниця моєї Наталі. Був ранок. В мене того дня якраз був вихідний. Ми з дружиною домовилися, що я посиджу з дітьми, а вона побіжить по своїх жіночих справах. І тут я чую стукіт у двері. Відчиняю, а це Ліля. Я не зрозумів, чому вона до нас приїхала і чому Наталя мене не попередила. Ліля вже доросла, має чоловіка, проте дітей у них ще не було. Колись вона часто приїжджала до нас, коли наші діти ще були маленькі. Хотіла моїй дружині допомогти з дітьми. Тим часом я подзвонив до Наталі і спитав її: -Чому ти не сказала мені, що до нас приїде Ліля, я зовсім до цього не готовий .

-Я забула- сказала дружина. Закрутилася у справах. Вибач.
Ліля сиділа в нас на кухні, я не приділяв їй багато уваги, оскільки сидів з дітьми, до приходу Наталі.
Пройшла година, дві, а дружини ще не було. І так минув цілий день. Вона постійно затримувалася.
Коли Наталя повернулася додому, я почув на кухні розмову жінок. Мовляв, Ліля питалася мою дружину чи можна у нас пожити, доки вони з чоловіком не знайдуть квартиру, бо хотіли також переїхати і жити в місті якому живемо ми.

Мене це обурило, чому я маю жити з Наталіними родичами. В нас квартира і так невелика, а тут ще вони вирішили займати наш простір. Я був дуже злий на Наталю, бо вона сказала Лілі так.
Я вирішив піти геть з квартири, я розумів, що свого власного слова і думки не можу висловити, бо квартира не моя.
Дуже посварився з Наталею. Я вирішив, що краще на той період, поки Ліля з чоловіком буде жити в нас я піду  до своєї мами, не можу я терпіти чужих родичів, а тим більше, коли вони хочуть поселитися в нашій з дружиною квартирі.

 

Оцініть статтю
Родичі, як часто вони заважають подружжю.