Сестра віддала братові частину свого спадку

Я зі своїм чоловіком познайомилася, коли мені виповнилося дев’ятнадцять років, а йому двадцять один. Тоді ми ще молоді. Сповнені захмарних сподівань. Зустрічалися рік і мій коханий зробив пропозицію одружитися. Почуття у нас були взаємні, тому я одразу погодилася. Ще через рік у нас народився первісток – Микола. Через дев’ять місяців – Марина.

Мій чоловік військовий. Його направляли на службу з одного міста в інше. Коли нам вже було за тридцять, то ми отримали чудову звістку – чоловік отримає квартиру і більше ми не будемо скидатися по військових гуртожитках. Діти нарешті будуть вчитися в одній школі та щороку не вливатимуться у новий колектив. Ось уже отримали ключі. Ремонт був звичайний, але мені здавалося, що кращого я не бачила.

Мої діти й друзів не мали, бо постійні переїзди цьому заважали. Тому були близькими між собою. Ділилися усіма секретами, допомагали з домашніми завданнями. Ось роки промайнули швидко. Микола – випускник, перед ним постав вибір куди поступати. Вчився він добре, тому і вибір мав великий. За рік і Марина буде поступати. Та остаточно вона не могла вибрати.

От мої діти здобули вищі освіти. Син – військовий, донька – лікар. Вони створили свої сім’ї, живуть окремо від нас. Марина мешкає у квартирі чоловіка. Микола проживає зі своєю сім’єю у військовому гуртожитку і вони мріють про придбання власного житла. Відкладають гроші та у планах хочуть продати дачну ділянку. Яку отримала моя невістка від покійної бабці. Але ще потрібно оформити усі папери.

На усі свята діти з онуками приходили до нас. Ми гарно проводили час у сімейному колі. Переглядали фотоальбоми, згадували молоді роки. Все було просто чудово, поки мова не зайшла про гроші. Наші донька із сином так почали сваритися, що ми їх просто не впізнавали. Згадували один одному якісь дитячі образи. Після цього розійшлися зі своїми сім’ями ідо нас приходять лише окремо.

Почалася сварка з того, що Микола закинув Марині, що ми їй завжди більше дозволяли й купували, бо вона ж дівчинка, та ще й молодша. От і одружилася вдало і не переймається власним житлом. Мешкає у чоловіка, а він крутиться, як може. Для того, щоб заробити гроші на власне житло.

Коли ми з чоловіком сіли наодинці поміркувати, як допомогти нашим дітям і помирити їх, то нам на думку спала чудова ідея. У селі ми мали невеличку хату, що залишилася мені у спадок від батьків. Там гарна місцевість. Поруч ліс та річка. Як ми були молодші любили тут відпочивати. Обробляли город,а зараз рідко їздимо туди. Тому зважили все і продали наш будинок. Кошти поділили між дітьми. Та мене найбільше вразив вчинок Марини. Вона свою частину грошей віддала братові, і сказала, що йому вони більше зараз потрібні.

Оцініть статтю
Сестра віддала братові частину свого спадку