Марія отримала диплом бакалавра в рідному університеті та ретельно готувалася до вступу на магістратуру до Польщі. Вона відвідувала мовні заняття, проходила тести та завдання, необхідні для іноземного інституту. Дівчина марила закордоном і якнайшвидше хотіла виїхати з рідної країни. Марію у всьому підтримував батько, який багато років працював у бельгійській фірмі та запевняв дочку, що тут їй буде набагато краще.
Дівчина довго зустрічалася з Леонідом. Він закінчив просту бурсу та працював на будовах. Особливим інтелектом не відзначався, тому навчання у вищому закладі для нього було ледь не недосяжною мрією. Хлопець безмежно кохав Марію, будував плани на майбутнє, уявляв щасливу родину з дітьми. Але Марія все вирішила по-своєму.
Зустрілися молодята в парку. Марія першою почала неприємну розмову:
-Нам, мабуть, доведеться розійтися. Я поїду в Польщу, весь час займатиме навчання. Про житло потрібно подумати добре, можливо, навіть знайти неважку роботу по вечорах десь у кафе чи супермаркеті, щоб мати хоча б на кишенькові розтрати. Я не бачу нашого майбутнього. Я кар’єристка, ти – простий різнороб.
-Марійко, та я за тобою хоч на край світу. Я ж вмію виконувати будь-які будівельні роботи. Ти будеш вчитися, а для мене робота там зажди знайдеться. Я приноситиму кошти, разом нам буде легше. Та як можна так просто перекреслити та забути всі роки, що ми разом?
Марія була невблаганною. Вона чітко визначила для себе, що освіта та престижна робота в майбутньому на першому місці. Дівчина абсолютно не шкодувала про стосунки та черство попрощалася з Леонідом.
Для хлопця світ перевернувся з ніг на голову того дня. Він ходив сам не свій, не їв, не пив, але почав ще більше працювати, щоб відганяти дурні думки. За Марією скучав неймовірно, багато раз намагався додзвонитися до неї, але вона не брала слухавку.
Марія успішно склала екзамени та з головою поринула у навчання. До неї почав залицятися однокурсник – араб. Хлопець мав чудову зовнішність, але прикрий характер. Марія швидко забула про Леоніда, у неї почалася нова історія кохання. Принаймні, так думала вона. Для нового поклонника Марія була черговою пасією, таких він мав безліч. Про серйозні стосунки хлопець навіть не думав. Після численних побачень однокурсник перевівся на заочну форму навчання, змінив номер телефону та зник з життя Марії. Та було занадто пізно для Марії, коли зрозуміла, що чекає дитину…
Леонід трудився, не покладаючи рук. Він створив бригаду майстрів, якою керував. Помаленьку хлопцеві вдалося разом з рідним братом стати власниками своєї невеличкої фірми, що надавала ремонтні та клінінгові послуги. Справа почала приносити високі прибутки.
Марії довелося покинути навчання, вирішила народжувати та повернулася додому. Вона залишилася абсолютно одна, батько відмовився допомагати дочці, обзиваючи її непутящою та легковажною.
Якось, прогулюючись парком, Марія зустрілася поглядами з молодим чоловіком. Це був Леонід, її перша любов. Дівчина несміливо підійшла та почала бесіду:
-Коханий, як довго ми з тобою не бачилися. Ти так похорошів, чим займаєшся? Як склалося життя? Я так скучала за тобою.
Було видно, що Леонід зніяковів при вигляді округленого живота колишньої дівчини, але набрався сміливості та відповів:
-Доброго вечора, Маріє. Справи непогано. Маю власну невелику фірму. На днях з дружиною переїжджаємо в Литву. Там підписали договір з інвесторами. Спробуємо пожити закордоном. Там більші перспективи, еге ж ?, – хлопець кивнув знову на живіт Марії.
-Як власну справу? З якою ще дружиною? Ти що так швидко забув мене?
-Так само, як ти змогла швидко перекреслити тоді наші стосунки…Шкода лише витраченого часу. Бувай, Маріє. Всіх благ тобі.
Дівчина довгий час стояла нерухомо. Не могла повірити, що так легко позбулася за деякий час всього, що мала та не цінувала. Їхала за розкошами вона, а отримав їх колишній коханий…
