Декілька місяців тому я познайомився зі своєю дівчиною. Вона не розрахувала бюджет на покупки й взяли з собою замало грошей в магазин. Я стояв у черзі за нею. Вирішив за неї заплатити. Так ми й познайомилися, почали спілкуватися, а потім зустрічатися. Все йшло дуже добре. З нею завжди було цікаво і весело.
Я живу сам, поїхав закордон, вдалося заробити на власну квартиру. Аліна час від часу приходила до мене в гості. Ночувати не залишилася ніколи. Жила з батьками, а вони її постійно контролювали.
Я стараюся її завжди дивувати, то квіти, то солодощі. Романтична атмосфера? Свічки, вино, музика. Але щось змінилося. І вона почала дратуватися, а пізніше взагалі істерики влаштовувати, то квіти не такі, то спізнився на хвилину і ще багато всяких дрібниць. Хоча раніше такого не було. Вона навіть почала мене ревнувати до колег.
Так бути постійно не могло. Я наважився з нею поговорити. З цим треба щось робити, думати вже про майбутнє. Цим стосункам потрібне продовження, а не вічна біганина до мене і від мене.
Я вже дорослий чоловік і цей цукерково-букетний період, як на мене, вже затягнувся. Вже можна й сім’ю заводити. Тож вирішив розставити все по своїх місцях. Але Аліна говорила дивні речі, вони звучали не те, що дивно, а дуже дико і я розумів її взагалі. Моє терпіння було на межі, але довелося стриматися, щоб остаточно не посваритися. Аліна розповіла, що її майбутній чоловік має бути роботягою, вміти все робити по господарству і багато заробляти.
“Мені не потрібний чоловік, який має дві ліві. І по господарству нічого не зробить. І до того буде мало заробляти. А то звикли, що жінки на собі все тягнуть. А здорові мужики приходять, пиво у руки і перед телевізором. Поки жінка прибирає, пере, готує. Я не готова жити з чоловіком, який такий як всі. Якщо ти пройдеш мою перевірку, то я готова стати твоєю дружиною.”
Спочатку я подумав, що вона так жартує. Пожартував у відповідь. Але виявилося, що вона цілком серйозно. І мені стало цікаво, як це вона збирається мене перевіряти. З роботою в мене проблем нема, я працюю в престижній компанії, займаю провідну посаду. Та і біля дому вмію все робити.
Заробітки закордоном дали все що треба – і плитку класти вмію, і гіпсокартон крутити, ламінат стелити. Словом, роботи не боюся. Навіть готувати навчився. Жили тільки з хлопцями, треба було якось викручуватися самим. І вже потім я зрозумів, яку перевірку вона хоче мені влаштувати.
“Ти повинен поїхати до моїх батьків у село. Їм треба допомогти – прибирати за худобою, підготувати на зиму сіна і на городі є роботи. Так, я зрозумію чи ти мені підходиш, бо нащо мені чоловік, який нічого не вміє. І якщо батькам ти сподобаєшся, то ми зможемо разом жити.”
Для мене стало це повним шоком. “Якщо я сподобаюся батькам?” Я не розумів, з ким я маю жити – з нею чи з її батьками. Та й загалом я буду горбатитися в селі на господарстві та незрозуміло чи підійду майбутнім родичам. Тож я вирішив, що справедливо буде, якщо Аліна познайомиться з моєю мамою.
“Дивись, давай, поки я буду у селі ти познайомишся з моєю мамою. Разом приготуєте вечерю, щось спечете. Я так люблю пиріжки. Там стільки роботи в селі, приїду голодний як вовк. А ви мене нагодуєте смачненьким. Що скажеш?”
Але на таку пропозицію Аліна не погодилася. І це мене неабияк здивувало. Вона навідріз відмовилася готувати з моєю мамою. Почала відмовлятися, що дві господині на кухні не може бути. Але це все відмовки, бо ж таке буде тільки раз.
Якби Аліна захотіла насправді хотіла, щоб я на ній одружився, то не придумувала б різні перевірки. А погодилася б одразу без жодних вагань. І тепер я знаю, що точно не хочу мати дружину, яка не зможе мені спекти навіть пиріжки поки я буду зайнятий справами.
