На весіллі двоюрідної сестри, я зрозуміла, як насправді люблю людину, яка зараз одружується із сестрою. Ми з батьками жили в селі. Мама дуже хотіла жити поряд із своєю рідною сестрою, якраз і біля маминої сестри продавали дім, от мої батьки вирішили цей дім купити. Мама з радістю чекала цього моменту, поки ми переїдемо. Моя мама, ще змалку дуже дружила із своєю рідною сестрою, тому хотіла і надалі підтримувати з нею зв’язок. Я в батьків була одна донька, тай у тьоті Галі, маминої рідної сестри, також була денечка- одна. Вона називалася Соломія. Ми виходить з Соломійкою були двоюрідними. Ми також з нею дуже дружили, хоч вона й була на три роки старша за мене, проте ми завжди знаходили спільну мову. Разом ходили до школи, вчили уроки, гуляти ходили разом. Ми все робили разом, ніби були не двоюрідні сестри, а рідні. Навіть ночували часто одна в одної, жили близенько одна біля одної, тому нам було просто все робити разом.
Батьки тішилися з того, що мають таких хороших донечок, дружніх і люблячих. Часто Соломія мене захищала перед моїми однолітками, оскільки вона була старша. З мене могли часто знущатися, а все через мій маленький ріст. Обзивали мене коротишкою і карликом. Але ж я не винна, що народилася такою.Тому сестра ніколи не могла мовчати, коли чула такі образи в мою сторону. Одного разу вона навіть надавала стусанів, моєму однокласнику, після того, я більше ніколи не відчувала себе приниженою, і ніхто мені більше не говорив нічого за мій зріст. Соломія часто підтримувала мене у моїх починананнях. Я дуже хотіла стати лікарем, коли виросту. Ось, я і закінчую школу, наступив час, коли, потрібно обирати ким я стану в майбутньому. Мама з татом не підтримували мій вибір. Але я дуже хотіла допомагати людям.Тато казав:- Та яким ти лікарем зможеш стати тут у нас в селі, хіба, що фельдшером за мізерну зарплатню.Так, я розуміла, що в селі багато не досягнеш, але ж я навіть і не хотіла залишатися в цій глушині. Бажала виїхати в місто, знайти престижну роботу, кохану людину і бути щасливою жінкою. І ви знаєте, сестрі вдалося вмовити моїх батьків і вони погодилися на те, що я вступлю у медичний університет. Так і сталося, я успішно склала іспити і тепер навчаюся у медичному. Соломія також вчиться у тому ж місті, що і я, тільки вона трішки старша, тай університет вона обрала інший, захотіла бути адвокатом, тому вступила на юридичний факультет.
Так вийшло, що коли я вступала, то місця у гуртожитку для мене вже не було. А Соломія знімала квартиру, тому вона погодилася взяти мене до себе. Тепер ми з сестрою жили разом. Пізніше я зустріла Вадима, це моя любов ще з сьомого класу, тільки ми чомусь обірвали зв’язок . Він вчився теж у моєму інституті, тільки в іншій групі. Такий красивий, охайний, толерантний. . Ми почали знову зустрічатися. Він запрошував мене на різноманітні вечірки, ми ходили з ним у кіно, взагалі, час проведений з Вадимом, завжди мені приносив класні відчуття і радість. Вадим часто приходив до нас і з Соломією в гості, ми разом проводили час нам було весело. Якось я збиралася на пари і мене дуже почав боліти живіт. Соломія порадила мені залишатися вдома, полежати, щоб не було гірше. Я послухала. Коли Соломія повернулася додому, бо вона пішла по своїх справах, мені легше не стало. Сестра вирішила викликати швидку допомогу. Лікар швидкої сказав, що треба їхати в лікарню зробити узд, бо інакше він не побачить причини болю. Ми поїхали. Виявляється я вагітна.
Я не знала, що робити, думала батьки цього не приймуть, сиділа довго думала і плакала. Як же бути, це ж тільки перший курс навчання, а ця вагітність переб’є всі мої плани на майбутнє. Соломія сиділа біля мене, утішала мене і казала, щоб я робила аборт, про це і так ніхто не дізнається. Я послухала її, мені було всього вісімнадцять, не знала, наскільки мій вчинок змінить моє життя. А ще Соломія, порадила не казати нічого, ні батькам, ні Вадиму. Я все зробила як вона веліла. Вона ж старша, авторитетніша, розумніша, думала я.
Ось тепер, після того аборту, я думала, що цілком вільна і можу жити спокійно дальше.
Ми з Вадимом продовжували зустрічатися. Але якось, стосунки наші останнім часом погіршилися. Вадим почав все рідше мені телефонувати і ми перестали згодом взагалі бачитися. Я не розуміла чому, потім Вадим подзвонив і сказав, що нам не варто бути разом. Я хотіла вияснити, чому, у нас ж все було добре. А Соломія моя казала, залишити цю ситуацію і забути про Вадима. Я подумала, може й дійсно, краще так зробити. Через півроку я дізнаюся, що Соломія виходить заміж. Я знала, що в неї є хлопець, але от показувати вона не хотіла мені його. Я інколи так просила, хотіла порадіти за сестру, дізнатися кого вона обрала.
Я також дізналася, що Соломія вагітна, була дуже рада за сестру. Я так і не могла побачити майбутнього нареченого сестри і побачила його вже в день весілля. Коли ми приїхали до церкви, де відбувалося вінчання, я чуть не зомліла. Нареченим був Вадим, мій колишній хлопець, я аж тоді, зрозуміла, чому Соломія приховувала його від мене. Я була в страшній злості і розуміла, що ніколи цього не пробачу сестрі. Вадим дивився на мене таким поглядом, ніби заскучив, я теж хотіла з ним поговорити. Вияснити чому він так зник і нічого не пояснив. Під час викрадення молодої, як це роблять на кожному весіллі, Вадим підійшов до мене і обняв. Ми відчули одне до одного таку тягу, що не могли зупинися. Ми переспали. Все це відбувалося в мене вдома. І саме в цей момент, мама з тіткою зайшли в кімнату, бо хотіли взяти алкоголь до ресторану, який ще залишився. Вони чомусь зберігали його в нас вдома. Тепер зі мною ніхто не спілкується. Всі вважають, мене зрадницею. Соломія, після того як дізналася про зраду, втратила дитину і розлучилася з Вадимом. А я все ж до сих пір вважаю, що зробила все правильно.
