Сусід замінив мені батька, а я навіть не встиг йому за це віддячити

Я виріс без батька. Зараз мені уже 28 років, але до тепер відчуваю нестачу міцного чоловічого плеча в дитинстві. Знаєте, от не вистачало справжньої батьківської підтримки, настанови, учіння.

Декілька років назад мені довелося переїхати до невеликого містечка, де почав орендувати будиночок. Це було дуже тихе та спокійне місце, іноді аж було нудно. Єдине, що відривало мене від думок, – це сусідська собака Рекс та газонокосарка, яка де-не-де гуділа у повну силу.

Поряд зі мною жив дядя Микита. Хороший був чоловік, жаль, що зовсім самотній. Я не знав чи є взагалі у нього хоча б якась родина, діти, онуки. Якось прийшлось допомогти йому із машиною, щось двигун не заводився. Автомобіль був геть чисто старий, зате на ходу. Дядя Микита давно не їздив, але щодня плекав спогади про давно забуте відчуття швидкості на чотирьох колесах по дорозі, де змушений об’їжджати кожну ямку та камінчик.

Після того випадку, старик щодня приносив мені яблук зі свого саду, іноді кликав з собою по гриби. Я радо погоджувався, ну а що? Хоч у лісі прогуляюся, самому лячно у такі місця йти. Насправді сусід замінив мені батька. Він навчав мене автомобільній механіці, рибалці й всіх чоловічих робіт. Мені навіть здавалося, що я його маленький син, який потребує навчання від мудрого дорослого, але у хорошому сенсі.

Дядько не хотів розказувати про своє життя: ні про молодість, ні про сім’ю. Насправді я його не дуже й розпитував, навіщо вимагати інформації, якщо людина сама не бажає розповідати? Натомість він знав усе: і про дружину, яка покинула мене, через що й прийшлось переїхати, і про роботу, яка вижимає з мене усю енергію, а звільнитися лячно, адже заробітна плата доволі висока.

Так ми провели у чоловічій компанії понад рік, поки мені не довелося на довгий час від’їхати до матері, за якою потрібний був нагляд. У мене ще є молодша сестра, проте її терміново відправляли у відрядження на 3 місяці в іншу країну. Саме на стільки часу я й покинув свою рідну оселю у невеликому місті. Якби ж знав, що та смачна вечеря була остання, коли бачив свого названого батька.

Старий помер через 2 місяці після мого від’їзду. Я дізнався про це, коли уже повернувся. Виявляється той мав важку хворобу, лікарі прогнозували йому не більше 2 років. Радий, що довелося провести разом його останні місяці життя, хоч сліз не можу стримати й до тепер.

P.S. З роботи одразу після цього звільнився, як і радив мені дядько Микита.

Оцініть статтю
Сусід замінив мені батька, а я навіть не встиг йому за це віддячити