З сестрою мого чоловіка ми спілкуємося нечасто. Хіба інколи зустрічаємося за сімейним столом, коли збирається уся родина, зазвичай на свята. І ось, дзвінок від свекрухи про те, що вона хоче нас побачити: і мене з чоловіком, і сестру з сім’єю. Звичайно ми погодилися. Однак, мати коханого попросила принести готові страви, а то вона уже не має здоров’я самостійно готувати стіл.
Я, як добра господинька, наготувала багато смаколиків. Не зважаючи на те, що працюю цілими днями та доглядаю двох дітей, знайшла час аби виконати прохання свекрухи.
Через декілька днів, на вихідні, я з Миколою та дітьми поїхали у гості до матері. Коли ми прибули, всі уже на нас чекали. За порожнім столом. Якось дивно виглядало. Я думала, що принести страви мала не лише я, але й сестра чоловіка, – це ж логічно. Однак, того дня всі коштували лише мої кулінарні витвори мистецтва.
Їжі не було аж так і багато, для восьми чоловік: запечене м’ясо, гарнір з овочів, сирні рулети, два види салату, трохи закусок та домашній торт до чаю. Зустріч пройшла непогано, було доволі весело та цікаво поспілкуватися.
Після трапези до мене підійшла сестра Миколи, похвалила мене за смачний стіл.
– А ти чому нічого не принесла? Невже Галина Сергіївна тобі нічого не казала?
– Та казала, але я немала на те часу. Вчора йшла з подругами до бару, сьогодні ще мала процедури у салоні, ну яке готування? – відповіла мені Сніжанна.
Я була трохи шокована. Від стомленості часом валилася з ніг, але повинна була ще й нагодувати сім голодних ротів. Оце так родина.
