Всім привіт! Мене звати Галина, хочу вам розказати історію про свої стосунки із свекрухою та чоловіком, можливо, у вас знайдеться, що сказати та порадити мені у такій ситуації.
Мені 27 років, мама двох прекрасних діточок. Сиджу у декреті уже понад 5 років, тому у нашій сім’ї працює лише чоловік. Природно, я займаюся усіма домашніми клопотами: і їжу готую, і хату прибираю, намиваю посуд, підлогу, перу речі, а ще доглядаю за двома малими бешкетниками. Мені здається, що протягом дня я стомлююся більше, аніж чоловік на роботі, проте ні він, ні його матір цього не розуміють. Вони вважаються, що сходити в магазин за продуктами, потім пів дня стояти біля плити, підтримувати майже стерильну чистоту і в той же час приділяти увагу дітям – дуже легко, звичайна жіноча справа.
Мій чоловік, Михайло, навіть не хоче допомагати, хоча б просто нарізати овочі на суп салат. Зробити уроки із садочку старшим сином, – також не його компетенція, я вже не кажу про брудний посуд чи сміття, яке він міг би викинути по дорозі на роботу. До слова, чоловік працює в офісі, звичайним менеджером. Знаєте, це дуже важко цілий день перебирати документи та відповідати на дзвінки, сидячb на м’якому кріслі, попиваючи каву по 10 раз за день. Я б сама із задоволенням пішла на таку роботу.
Свекруха полюбляє приходити до нас через день і перевіряти рівень моєї хазяйновитості. Оце пройдеться по всій квартирі у білих носках і починає докоряти, що недостатньо намила підлоги, або влізає у наш холодильник і не розуміє, чому немає декілька видів супів, гарніру і обов’язково десерту для чоловіка, який прийде замучений після важкого робочого дня.
Нещодавно мати чоловіка почала приносити каструльки з дому: то борщ, то вареники, котлетки, картопляне пюре. І знаєте що? Чоловік став відмовлятися від моєї їжі на користь маминої! Одного разу при зручній нагоді я не витримала і поскаржилася їй, запитавши, чому вони вважають, що увесь будинок повинен бути на плечах дружини. Її відповідь була геніальною: «А навіщо тоді моєму синові дружина, якщо він сам все буде робити? Тим більше ти і так сидиш вдома і нічого не робиш, цілий день, немовби відпочинок».
Зовсім скоро молодшій донечці буде 3 рочки і я планую віддати її у дитячий садок, а старшого перевести на повний робочий день (зараз він проводить там лише 4 години зранку). Знайду собі роботу і зможу перемкнутися від цих домашніх обов’язків і головне, тепер ніхто не зможе сказати мені, що я провожу весь день вдома, відпочиваючи! Нехай лише посміють!