Нещодавно мій син одружився і я його відпустила у самостійне життя. Пройшов уже понад рік і я відчуваю як моя рідна та єдина дитина все більше від мене віддаляється. Менше зателефонує, заїжджає у гості, ба навіть зі святом може забути привітати. А тепер я ще й дізналася, що син з дружиною відвідують мою сваху щовихідних.
Мені стало так неприємно, адже про мене зовсім забули, а матері невістки допомагають у всьому, купують їх дорогі речі, продукти додому привозять. Невже я не заслуговую такого ж ставлення від сина?
Я дала йому все найкраще, – оплатила престижну освіту, допомагала влаштуватися на високооплачувану роботу, допомагала із організацією весілля, ніколи не перечила йому та завжди підтримувала, а це така його вдячність за це все??
Останньою краплею стало те, що діти відмовили прийняти мене у гості на Різдво, адже їдуть до свахи на вечерю. Після тієї розмови телефоном я уже не змогла стримати сліз. Хіба можна ось так забути про рідну матір? Розумію, що синів завжди відпускають у «вільне плавання», будувати власну сім’ю, проте прийняти цього не можу, адже вклала всі сили і душу у своє дитя.
Можливо, ви порадите мені, як поговорити із сином? Що потрібно зробити, аби про мене знову згадали, як про рідну матір?