Ми все життя з батьками жили з дідусем. Це моєї мами тато, він був уже старенький. Дідусь велику роль зіграв у моєму житті. Він часто залишався зі мною, коли батьки йшли на роботу. Грав зі мною різноманітні ігри. Давав поради, як правильно себе поводити в тій чи іншій ситуації. Дідусь у мене взагалі був дуже розумним. Завдяки його порадам, я вступив в технічний університет. Напевне, дідусь все таки бачив в мені потенціал саме в цьому руслі. І знаєте, я йому дуже вдячний. Мені в подальшому житті, знадобилася ця освіта і працюю я за спеціальністю. Невдовзі дідусь дуже захворів я розумів, що він уже в роках і рано чи пізно його може не стати. Це нормально, але я настільки любив дідуся, що думка про його смерть, не влізала мою голову.
Так і сталося. Дідусь скоро помер. Перед смертю він покликав моїх батьків і мене. Ми всі разом вирішили питання з дачею, яка залишилася у дідуся. Він поділив її справедливо, одну частку дав моїм батькам, а іншу мені. Все було б добре, якщо б мені не потрібні були гроші. Я одружився, моя дружина мене дуже любила. Ми майже ніколи не сварилися, жили в мирі і радості. Тай батьки мої сприйняли невістку як хорошу дівчину. Мирослава, так звали мою дружину, була дуже доброю і працьовитою. Ми жили на знімній квартирі, і в один момент, вирішили купити вже своє житло. Грошей я трохи підзаробив, вийшло відкласти. Але меншої частини не вистачало. Я вирішив, сказати батькам, що хочу продати свою частку дачі. Запропонував варіанти батькам: або я продаю цю частку батькам, і дача повністю у їхньому володінні, або ж чужим людям. Бо грошей треба було дуже, була на приміті підходяща квартира і щоб її не втратити, требе було купляти одразу. Батьки відмовилися від того, щоб купляти в мене цю частку дачі, і ще не хотіли, щоб чужим я продавав. Але сім’я на той момент мені була важливіша. Я продав частку чужим людям і тепер, мій тато, каже, що я їм не син.
