Так трапилося, що після одруження ми з дружиною стали жити у її батьків. Я сам з невеликого містечка, із простої сім’ї, тому своєї квартири поки не маю, а у тещі із тестем трикімнатна у центрі, тож вони рано пустили нас до себе.
Спочатку все було добре, оскільки у мене склались непогані зв’язки із батьками Кароліни. Ще б! Весь час наших романтичних стосунків, я допомагав тещі із дачею, носив картоплю, порався на городі, навіть, бува, ремонтував дещо у домі. З тестем завжди був то на рибалці, то у лісі гриби збирав, – двома словами, налагоджував контакти як міг, адже вони люди заможні й горді, дуже хотілося довести, що я нормальний хлопець і чоловік їхній доньці.
А тепер щось змінилося. Теща вічно скаржиться Кароліні на мене: то я ледащий, не прибив полицю, про яку мені ніхто і не казав, потім їй почала не подобатись моя заробітна плата – недостатньо для забезпечення сім’ї. Останньою краплею стало те, що матір дружина вбила собі у голову, що у мене інша жінка, або зовсім інша сім’я, саме тому у нас поки немає дітей, – у мене не серйозні наміри. Нічого собі! 5 років стосунків, уже 2 роки подружнього життя, – це не серйозно? Чесно кажучи, щодо дітей, ми самі домовилися з Кароліною не поспішати, адже хочеться дати все найкраще, жити в окремій оселі від батьків, а не народжувати лише для галочки!
Я не розумію, що трапилося, що ставлення до мене так різко змінилося? Можливо, спільне життя дається в знаки й пора переїжджати та винаймати квартиру, або оформляти іпотеку на власну. Не даремно кажуть, що подружжя повинно жити окремо від своїх батьків. До слова, Кароліна уже була на грані розриву наших стосунків, після тещиних нападів щодо моєї зради. Це ж треба так промити мозки рідній доньці! Я вважав, що матір навпаки, повинна бажати всього найкращого, а не руйнувати уже наявне щастя.
Я людина неконфліктна, тому жодного разу не заперечив матері дружини. Навіщо псувати стосунки? Їй все-таки ще бавити наших дітей. От думаю, як налагодити з нею відносини, повернути наше добре спілкування? Що зможете порадити? Дружині я уже сказав, що пора переїжджати й вона повністю мене підтримала, тож скоро будемо збирати речі й більше не заважати батькам у їхній квартирі. А далі що? Можливо, все стане на свої місця само собою?
